Мартіньш Пенікіс
Мартіньш Пенікіс | |
---|---|
Mārtiņš Peniķis | |
Народження |
6 листопада 1874 Кьонінь |
Смерть |
28 лютого 1964 (89 років) Рига |
Поховання | Лісовий цвинтар |
Країна | Латвія |
Рід військ | Піхота |
Роки служби |
1896 — 1917 |
Звання | Полковник (РІА), генерал (Латвія) |
Командування | Національні збройні сили Латвії, Відземська дивізія, 2-й Ризький полк латиських стрільців, Південний фронт, умовний гарнізон Лієпаї |
Війни / битви | Російсько-японська війна, Перша світова війна |
Нагороди |
Мартіньш Пенікіс (латис. Mārtiņš Peniķis, *6 листопада 1874, село Кьоніня - †28 лютого 1964, Рига) - генерал армії Латвії, в період з 1921 по 1924 рік і з 1928 по 1934 рік - командувач Національними збройними силами Латвії. Кавалер ордена Трьох зірок і ордена Лачплесіса.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 6 листопада 1874 року. Початкову освіту отримав в міській школі Кулдига.
У 1896 році він поступив на службу в російську імператорську армію і служив в 133-му піхотному полку Сімферополя. У 1900 році він почав навчання у військовій школі, яку закінчив у 1902 році. Був призначений в 121-й Харківський піхотний полк в чині підпоручика. Під час Російсько-Японської війни він брав участь у багатьох битвах. У 1913 році він був прийнятий у Військову академію Миколая.
Перша Світова війна[ред. | ред. код]
На ранніх стадіях Першої Світової війни Пенікіс служив командиром роти в Галичині і брав участь в боях по всьому Кракові. Він був поранений в грудня 1914. У 1915 році був підвищений у званні до полковника, брав участь у боях в Білорусі. Восени 1916 року він став командиром 2-го Ризького латиського полку стрільців. Після Жовтневої революції, Пенікіс покинув армію і залишився в зайнятому німцями Відземі, де він був інтернований. Він був випущений в листопаді 1918 року.
Боротьба за незалежність Латвії[ред. | ред. код]
У грудні 1918 року вступив в нову латвійську армію і став командиром військового округу Курземе. У червні 1919 року став командиром всіх латвійських підрозділів по всій Лієпаї. У вересні він став начальником всіх військових шкіл, але коли атакували Бермонтіас, повернувся до активної службі. Він став командиром 2-го відділу Відземе. 10 листопада, його дивізія почала масову контратаку і звільнили Торнякалнс та інші частини Пардаугави. Пізніше він брав участь у визволенні Латгалії. У серпні 1920 року Пенікіс отримав звання генерала і став начальником штабу латвійської армії.
З 1921 по 1924 генеральний інспектор армії. З 1928 по 1934 він був головнокомандувачем латвійської армії. У 1934 році досяг граничного віку служби і пішов у відставку. Досліджував історію Латвії і працював військовим викладачем. Він опублікував кілька книг про військову історію.
Німецька та радянська окупація Латвії[ред. | ред. код]
Після нацистської окупації Латвії Мартіньшу запропонували посаду генерального інспектора новоствореного латиського легіону, однак він відмовився від пропозиції. Наприкінці Другої Світової війни він емігрував до Німеччини, проте в 1945 році він вирішив повернутися в Латвію окуповану совєцьким режимом. Він не був репресований і продовжив дослідження військової історії.
Мартіньш Пенікіс помер 18 лютого 1964 в Ризі. Він похований на Лісовому кладовищі.
Література[ред. | ред. код]
- Latvijas armijas augstākie virsnieki 1918—1940, biogrāfiska vārdnīca/(sast. Ēriks Jēkabsons, Valters Ščerbinskis); Latvijas Valsts vēstures arhīvs.
Посилання[ред. | ред. код]
- Коротка біографія [Архівовано 15 січня 2015 у Wayback Machine.] (латис.)
- Біографія на сайті Міністерства оборони Латвії (латис.)
|
- Народились 6 листопада
- Народились 1874
- Померли 28 лютого
- Померли 1964
- Поховані на Лісовому цвинтарі в Ризі
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 3 ступеня
- Кавалери ордена Трьох зірок
- Командори ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Орлиного хреста
- Політики Латвії
- Латвійські дипломати
- Міністри Латвії
- Померли 18 лютого
- Померли в Ризі
- Латиські стрільці