Марія Парр
| Марія Парр | ||||
|---|---|---|---|---|
| норв. Maria Parr | ||||
 Марія Парр, 2009 | ||||
| Народилася |
18 січня 1981[1][2][3] (43 роки) Ванюльвенd, Мере-ог-Ромсдал, Норвегія | |||
| Країна |
 Норвегія[2] | |||
| Діяльність | дитяча письменниця, лектор, письменниця | |||
| Alma mater | Берґенський університет | |||
| Мова творів | нюношк | |||
| Роки активності | 2005 — тепер. час | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Марія Парр у Вікісховищі | ||||
Марія Парр (норв. Maria Parr, *18 січня 1981, хутір Фіско, комуна Ванюльвен, Норвегія) – норвезька дитяча письменниця.
Творчість[ред. | ред. код]
Дебютувала в літературі 2005 року книжкою «Вафельне серце». Це – весела й водночас сумна розповідь про пригоди 9-річного хлопчика Трілле та його сусідки й однокласниці Лени. Лена – заводійка й непосида, що багато в чому схожа на Пеппі Довгапанчоха. Трілле ж навпаки – виважений і поміркований. Він упевнений, що Лена – його найкращий друг, але не певен, чи так само найкращим другом вважає і вона його. Удвох діти наминають смачні вафлі, бавляться у війну, виступають в ролі вуличних музикантів, вирушають зганяти овець і влаштовують Ноїв ковчег. Але одного дня все зненацька обривається.
«Вафельне серце» отримало вельми прихильні відгуки, 2011 року за цією книжкою знято багатосерійний художній фільм.
Після виходу книжки у світ П. навіть назвали «новою Астрід Ліндґрен».
2009 року вийшла друга книжка П. – «Тоня Ґліммердал», яку було відзначено престижною норвезькою літературною премією Браги в категорії «дитяча література». Головна героїня твору, рудоволоса Тоня – безстрашна, спритна і вперта. Та попри це вона часто потерпає через самотність. Найкращий Тонин друг – непривітний Ґунвальд, якому 74 роки, і знають вони одне одного, як облуплених. Та чи справді це так? Коли Ґунвальд потрапляє в лікарню з переломом, Тоні відкривається його величезна таємниця, що навіки може зруйнувати затишне життя в Ґліммердалі.
Парр пише новонорвезькою мовою. Товариство підтримки й розвитку новонорвезької мови «Норегс Моллаг» (Noregs Mållag) двічі присуджувало їй премію «За дитячу літературу новонорвезькою». Обидві книжки письменниці перекладено багатьма мовами.
Головні нагороди[ред. | ред. код]
- Премія «За дитячу літературу новонорвезькою» (2005, за «Вафельне серце»)
- Премія фонду вікарія Альфреда Андерсона-Рюстса (2006, за «Вафельне серце») та багато иншого
- Премія Уле Віга (2009)
- Премія Браги (2009, за «Тоня Ґліммердал»)
- Літературна премія Асоціації норвезьких критиків «За найкращу книгу для дітей та юнацтва» (2010, за «Тоня Ґліммердал»)
- Премія Luchs (Німеччина) (2010, за «Тоня Ґліммердал»)
Українські переклади[ред. | ред. код]
Українською твори Парр переклала Галина Кирпа.
- Вафельне серце (Вінниця : Теза, 2011; Харків : Читаріум, 2019)
- Тоня Ґліммердал (Вінниця : Теза, 2012)
- Воротар і море (Харків : Читаріум, 2019)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #134032985 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б http://web.archive.org/web/20170323035158/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/maria-parr
- ↑ ПроДетЛит — 2019.
|
Це незавершена стаття про письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
