Маслов Микола Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Maslov Mykola Viktorovych is a sergeant of the Azov Separate Special Forces Unit, who distinguished himself during the Russian invasion of Ukraine.
Маріупольський напрямок
Маслов Микола Вiкторович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 27 листопада 1998(1998-11-27)
м. Маріуполь
Смерть 4 травня 2022(2022-05-04) (23 роки)
Азовсталь, м. Маріуполь
(Артилерійський обстріл)
Національність українець
Alma Mater Приазовський державний технічний університет
Псевдо «Капуста»
Військова служба
Роки служби 2018—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  МВС
Рід військ  Національна гвардія
Формування
 «Азов»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маслов.

Маслов Микола Вікторович — сержант окремого загону спеціального призначення "Азов", який відзначився під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 листопада 1998 в місті Маріуполь, Донецька область, Україна. Навчався у Маріупольській школі №11. З дитинства займався дзюдо та кикбоксингом, був учасником міських змагань. У 2013 долучився до фанатського руху футбольного клубу "Металург" (Маріуполь). У 2018 році став до лав "Азову", де на той час перебували чимало його одноклубників. Брав участь у боях на Світлодарській дузі в складі артилерійського розрахунку. Одночасно з військовою службою продовжував навчання на заочній формі у Приазовському державному технічному університеті (ПДТУ). Під час оборони Маріуполя оскільки артилерії не було (вони стали піхотою), він командував групою хлопців, нищив техніку та постійно потрапляв у перестрілки, знищуючи ворога. Навіть під час найжорсткішого бомбардування Маріуполя, знайшов сили та можливість забрати рідних у безпечне місце, один з бункерів заводу «Азовсталь». Отримав контузію, але продовжував обороняти рідну землю, а також не забував провідувати своїх сусідів, яким допомагав продуктами та медикаментами. Завдяки цьому вони вижили і були евакуйовані спільними силами ООН 3 травня 2022 року, як і його мати та бабуся [1].

Загибель[ред. | ред. код]

Загинув дорогою на позиції потрапивши зі своєю групою під ворожий артилерійський обстріл на 71-й день оборони Маріуполя. Нагороджений орденами «За мужність» III ступеня (17.05.2022, посмертно) та «За мужність» ІІ ступеня (28.07.2022, посмертно). Похорон відбувся 17 листопада .

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» II ступеня (28.07.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2].
  • орден «За мужність» III ступеня (17.05.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 23 роки назавжди: маріуполець Микола Маслов поліг у боях за рідне місто.
  2. ↑ Указ Президента України від 28 липня 2022 року № 540/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. ↑ Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 343/2022 «https://www.president.gov.ua/documents/3432022-42565»

Посилання[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маслов_Микола_Вікторович&oldid=42608051