Мастикаш Іван Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Олексійович Мастикаш
рос. Иван Алексеевич Мастыкаш
 Полковник
До ліквідації аварії на ЧАЕС в 1986 році
Загальна інформація
Народження 12 серпня 1944(1944-08-12)
смт. Березине, Одеська область,
 УРСР
Смерть 5 червня 2016(2016-06-05) (71 рік)
м. Житомир, Україна Україна
(Внаслідок захворювання, пов'язанного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС")
Громадянство  УРСР → Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Саратовське вище військове училище хімічного захисту
Військова служба
Рід військ РХБЗ/хімічні війська
Війни / битви радянсько-китайський збройний конфликт,
ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році:
Командування
Начальник по вимірюванню радіоактивного зараження на Чорнобильській АЕС в 1986р.
1 червня 1986 — 1 листопада 1986
1987-1989 Начальник хімічних складів Далекосхідного військового округу-Командир в/ч N42738
1989-2006 Начальник штабу Цивільної оборони Житомирської обл.
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мастикаш.

Іва́н Олексі́йович Масти́каш (12 серпня 1944, Березине, Одеська область — 05 червня 2016, Житомир) — військовий хімік, полковник, учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 році

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився під час Другої світової війни у селянській родині (батько воював на передовій, а мати утримувала багатодітну сім'ю), рано залишився без батька, який помер через декілька місяців після повернення з фронту. Дитинство пройшло в голодні повоєнні роки. У 1967 році закінчив Саратовське вище військове училище хімічного захисту. 6 серпня 1967 року одружився з Галиною Іванівною Мастикаш (дівоче прізвище Пейзак).

Військова кар'єра офіцера Івана Мастикаша почалася на Далекому Сході, коли він прийняв бойове хрещення у військовому конфлікті СРСР з Китаєм у 1969 році, де проходив службу безпосередньо під командуванням полковника Язова Дмитра Тимофійовича, майбутнього Маршала Радянського Союзу і Міністра оборони СРСР, за РХБЗ безпеку якого (під час радянсько-китайського військового конфлікту) Мастикаш І. О. ніс особисту відповідальність[1].

Командир кращої хімічної роти[2] в Групі радянських військ у Німеччині за результатами змагань на хімзборах біля м.Пазевальк,НДР(1973).

23-тя танкова дивізія, в якій проходив службу начальником хімічних військ, була визнана кращою дивізією сухопутних військ СРСР (1979).

З 1 червня 1986 р. по 1 листопада 1986 р. у складі військової частини № 33623 перебував у зоні відчуження на посаді Начальника по вимірюванню радіоактивного зараження на ЧАЕС, з яких з 21.06.1986р по 15.07.1986 р. виконував обов'язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в промзоні ЧАЕС (біля зруйнованого IV енергоблоку), вів повітряну радіаційну розвідку, налітав 300 годин на турбогвинтовій авіації, вніс значний внесок у зменшення шкоди здоров'ю мільйонів українців.

Після ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС служив на посадах: Начальника хімічних складів Далекосхідного військового округу — командира військової частини № 42738, Начальника штабу цивільної оборони УПО Житомирської області. Після розпаду СРСР прийняв присягу на вірність народу України. Перед виходом на пенсію працював на посаді Помічника начальника з радіаційного та хімічного захисту населення Управління МНС Житомирської ОДА. Категорія І, Інвалід війни першої групи. Після ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи хворів, помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, похований на Софійському кладовищі в місті Києві.

Спадок[ред. | ред. код]

Іван Мастикаш залишив по собі мемуари.[1]

Станом на весну 2019 року, вони готуються до друку у видавництві «Просвіта».[3]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Нагороджений: Грамотами Начальника оперативної групи Прикарпатського військового округу та Командувача Восьмої танкової армії, Почесною грамотою та Подякою МНС України, Подякою та Почесними грамотами Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Житомирської ОДА, нагрудним знаком «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

Внесений до «Книги Пам'яті України. Чорнобильська трагедія. Житомирська область»(ISBN 978-966-655-837-7).

Внесений до «Книги пам'яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» Національного музею «Чорнобиль».[4]

На виконання рішення Житомирської ОДА прізвище Мастикаша І. О.[1] викарбувано на пам'ятнику «Чорна біль» загиблим учасникам Чорнобильської катастрофи у місті Житомирі.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Записки полковника, ликвидатора аварии на чаэс-1ч (Мастыкаш Иван Алексеевич) / Проза.ру. www.proza.ru. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  2. ↑ Записки полковника, ликвидатора аварии на чаэс-2ч (Мастыкаш Иван Алексеевич) / Проза.ру. www.proza.ru. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  3. ↑ ЧЕРНОБЫЛЬ / CHERNOBYL (2019). Facebook (укр.). Процитовано 2 квітня 2019.
  4. ↑ МАСТИКАШ Іван Олексійович. memory.chornobylmuseum.kiev.ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
  5. ↑ Рішення Управління культури Житомирської ОДА № 90-1.19/12-19 від 16.01.19 на звернення координаційної ради Чорнобильських громадських організацій при Житомирському міському голові про надання дозволу на гравірування прізвища ліквідатора Мастикаша І. О. на стелу пам'ятника «Чорна біль»

Література[ред. | ред. код]

  • Книга Пам'яті України. Чорнобильська трагедія. Житомирська область / голова редколегії Лагута Я. М.; Житомирська ОДА. — Житомир: Полісся, 2016.-с.225 — ISBN 978-966-655-837-7
  • Микульський, В. І. «Вони були першими»// Надзвичайна ситуація.-1997.- № 2. — с.30-33.
  • ІПС Книга пам'яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС / Національний музей «Чорнобиль» — Електронний ресурс. — Київ: 1997.
  • Микульський В. І. Сектор N 3; Офіцери. — Львів: Плай, 1996. — 69 с. — ISBN 5-7707-9350-3
  • П'єх, М. «Людина, яка поспішає на допомогу»// Обласна газета «Житомирщина». — 2000. — 28 жовтня.- с. 3.
  • Микульський, В. І. Ліквідатори. — Львів: Плай. 2005. — 244: с. іл. — ISBN 966-7313-19-0

Галерея[ред. | ред. код]

  • фрагмент перша стела пам'ятника "Чорна біль"
    фрагмент перша стела пам'ятника "Чорна біль"
  • фрагмент стели пам'ятника "Чорна біль" з ПІБ МАСТИКАША ІВАНА ОЛЕКСІЙОВИЧА в м.Житомирі
    фрагмент стели пам'ятника "Чорна біль" з ПІБ МАСТИКАША ІВАНА ОЛЕКСІЙОВИЧА в м.Житомирі
  • пам'ятник "Чорна біль" в місті Житомирі
    пам'ятник "Чорна біль" в місті Житомирі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мастикаш_Іван_Олексійович&oldid=34858188