Махно Савелій Іванович
| Махно Савелій Іванович | |
|---|---|
| Народився |
1872 Гуляйполе, Гуляйпільська волость, Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
2 лютого 1920 Гуляйполе, Гуляйпільська волость, Олександрівський повіт, Російська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Брати, сестри | Махно Нестор Іванович |
Савелій Іванович Махно (1872 — 21 лютого 1920) — анархо-комуніст, учасник махновського руху, брат Нестора Махна.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1872 року в Гуляйполі в селянській сім'ї.
Був одружений з Феодорою, мав 7 дітей — синів, Фому, Павла, Івана, Григорія та дочок Анастасію, Євдокію, Марію[1].
Брав участь у Російсько-японській війні.
В 1907 приєднався до групи анархо-комуністів «Союз бідних хліборобів»[2].
У січні 1918 року Савелія обрали командиром Чорної гвардії, під загальним командуванням Нестора Махна[3]. На початку 1918 року брав участь у боях з козаками та петлюрівцями. 4 січня загін Чорної гвардії на чолі із Саввою вирушив у Запоріжжя підтримати місцевих робітників та загін Никифорової. Чорногвардійці зайняли Кічкаський міст через Дніпро та зайнялися роззброєнням козаків, які покидали фронт. Тут загін простояв весь січень та лютий 1918 року. З наближенням австро-німецьких військ він зі своїм загоном залишив Запоріжжя і вирушив у Гуляйполе для реорганізації[3].
Ось як описувала газета «Известие» становище сім'ї Савелія під час австро-німецької окупації:
Важко описати всі муки, які зазнала родина Махна. Навіть крихітних трьох-, чотирирічних дітей Савелія Махна, одного з братів Нестора Махна, не залишали у спокої і на вулицях знімали з них останню сорочку, кажучи: «це німецьке, віддай! ». Кілька разів приходили до них, виганяли з хат, збираючись палити їх, знову відкладали, потім через два дні знову приступали з тим самим і, нарешті, спалили і підірвали самі стіни.[4]
Після приходу німців Савелій зник у невідомому напрямку[5].
Учасник махновського руху із листопада 1918 року. Працював у службах постачання повстанства, пройшовши шлях від рядового постачальника до помічника начальника постачання РПАУ.
Полонений і розстріляний у Гуляйполі бійцями 42-ї стрілецької дивізії 21 лютого 1920[6].
Література[ред. | ред. код]
- Савелій Іванович Махно (Михненко) нар. 1885 пом. 21 лютого 1920. [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Белаш А. В., Белаш В. Ф. «Дороги Нестора Махна». Київ: РВЦ «Проза», 1993.
- МАХНО Сава Іванович. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Нестор Махно. Селянський рух в Україні. 1918—1921: Документи та матеріали / Серія: Селянська революція в Росії. 1902—1922 рр..: Документи м матеріали / За ред. В. Данилова та Т. Шаніна. — М.: «Російська політична енциклопедія» (РОССПЕН), 2006. — 1000 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921: Документы и материалы. — С. 823.
- ↑ Белаш А. В., Белаш В. Ф. «Дороги Нестора Махно». — С. 22.
- ↑ а б Белаш А. В., Белаш В. Ф. «Дороги Нестора Махно». — С. 27.
- ↑ Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921:Документы и материалы Стр 104
- ↑ Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине. 1918—1921: Документы и материалы. — С. 192.
- ↑ Белаш А. В., Белаш В. Ф. «Дороги Нестора Махно». — С. 436.