Маяк Бирючий
| Маяк Бирючий | |
|---|---|
 | |
| 46°05′27″ пн. ш. 34°59′27″ сх. д. / 46.09083333336077715° пн. ш. 34.99083333336077573° сх. д.Координати: 46°05′27″ пн. ш. 34°59′27″ сх. д. / 46.09083333336077715° пн. ш. 34.99083333336077573° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Бирючий острів Генічеський район Херсонська область |
| Статус спадщини | пам'ятка історії місцевого значення України |
| Дата початку спорудження | 1878 |
| Дата закінчення спорудження | 1878 |
| Відкриття | 21 жовтня 1882 |
| Висота | 30 м |
| Власник | «Держгідрографія» |
| Призначення | маяк |
| Висота вогню | 37 м |
| Дальність видимості вогню | 15 миль |
| ARLHS | UKR-005[1] |
  Маяк Бирючий Маяк Бирючий (Україна)  Маяк Бирючий Маяк Бирючий (Херсонська область)  | |
 Маяк Бирючий у Вікісховищі | |
Маяк Бирючий — маяк в Україні, на Бирючому острові у Генічеському районі Херсонської області.
Розташування[ред. | ред. код]
Маяк знаходиться у південно-західній частині Бирючого острова, на території Азово-Сиваського національного природного парку.
Історія[ред. | ред. код]
Бирючий маяк був споруджений для обслуговування Генічеського порту в 1878 році французькими майстрами[2]. Через Російсько-турецьку війну 1877—1878 років маяк було введено в експлуатацію 21 жовтня 1882 року. Висота першого маяка складала 24,7 метра[3].
Світлооптичний апарат забезпечував видимість на морі до 8,3 милі. Поряд із маяком знаходився одноповерховий мурований будинок для доглядача та трьох службовців, також були инші господарські споруди.
1943 року, під час Другої світової війни, румунські війська підірвали маяк.
У 1957 році маяк відбудували, була споруджена нова восьмигранна вежа висотою у 30 метрів. Маяк живився від дизельного двигуна.
1984 року маяк Бирючий був капітально відремонтований та модернізований. На ньому встановили сучасне обладнання, яке забезпечує надійну роботу світлооптичних приладів. Нині маяк світить на відстань до 15 миль (до 28 км).
У 1993 році маяк, останній на Азовському морі, було підключено до зовнішньої електромережі.
Влітку 2008 року маяк Бирючий був відремонтований.
У 2018 році для забезпечення безперебійної роботи світлооптичного обладнання, як основне джерело енергоживлення маяка Бирючий, було встановлено автономну систему електроживлення на базі сонячних панелей[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Birjuchy Light ARLHS UKR-005 [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Азова — Сиваський національний природний парк (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 серпня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
- ↑ Бірючий маяк. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
- ↑ Рятівне «сонце» [Архівовано 18 серпня 2019 у Wayback Machine.] «Вісник Держгідрографії» № 1 (56) 2019
Посилання[ред. | ред. код]
- Маяк Бирючий [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.] «Держгідрографія»
|
Це незавершена стаття про маяк. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
