Мегаладапіс Едвардса
| †Мегаладапіс Едвардса Час існування: Плейстоцен — голоцен 2,588 —0,0005 млн років тому | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Скелет Megaladapis edwardsi
| ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Мегаладапіс Едвардса (Megaladapis edwardsi) — вид вимерлих велетенських лемурів підроду Peloriadapis з роду Megaladapis родини Megaladapidae. Найбільший представник роду.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина його тіла становила 1,3-1,5 м, передбачувана вага — 70-100 кг, за деякими джерелами сягала навіть 200 кг. Череп був витягнутий і вигнутий трохи вгору, 27,7-31,7 см завдовжки. Для цього виду характерні найбільші в роді моляри (висота першого корінного — близько 18,8 мм). Нижня щелепа була міцна і непропорційна з зубами, міцнішими за горілові. Мозок був невеликий порівняно з рештою тіла. Форма носових кісток спонукає дослідників припускати про наявність у цього лемура витягнутої і рухливої губи.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Був здатний повзати деревами. Втім вів переважно наземний спосіб життя, пересуваючись рачки. Його рештки знаходили біля боліт та відкладень озерного мулу. Живився рослинною їжею, переважно листям.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Його залишки знаходили у південній та південно-західній частині Мадагаскару. Деякі радіовуглецеві датування дозволяють допустити, що він вимер пізніше за інших видів і все ще існував під час прибуття португальців в 1504 році. Розповіді місцевого населення начебто свідчать про те, що він протримався у віддалених лісових районах до XVII століття. Причинами вимирання називають наступні: зникнення більшості лісів, велика посуха, діяльність людини, можливо усі фактори разом.
Джерела[ред. | ред. код]
- William L. Jungers: Osteological Form and Function: the Appendicular Skeleton of Megaladapis, a Subfossil Prosimian from Madagascar (Primates, Lemuroidea). Thesis (Ph. D.), University of Michigan, Ann Arbor 1976.
- Thomas Geissmann: Vergleichende Primatologie. Springer-Verlag, Berlin u. a. 2002, ISBN 3-540-43645-6.