Мей Ґаттерідж
| Мей Ґаттерідж | |
|---|---|
| Народилася | 21 травня 1917 |
| Померла | 26 лютого 2002 (84 роки) |
| Діяльність | соціальна працівниця |
| Нагороди |
 |
Мей Сеселія Ґаттерідж, CM (21 травня 1917 — 26 лютого 2002), одна з перших і найвідоміших соціальних працівниць Канади, народилася в Ґоспорті, Гемпшир, Англія, наймолодшою з чотирьох дітей Ернеста і Поллі Саймондс. Виросши в побожному християнському домі, вона вийшла заміж за шкільного вчителя Артура Ґаттеріджа. Це відбулось у час Другої світової війни, 23 березня 1940 року, коли вона була працювала у жіночій військово-морській службі. У пари народилося троє дітей: Соня, Майкл і Ленс. Вони іммігрували до Канади, оселившись у селищі Прері-Рівер у Саскачевані в 1955 році.
Незважаючи на те, що Мей була зайнятою матір'ю і домогосподаркою, перебуваючи в Саскачевані, вона брала участь у численних громадських заходах. Вона керувала скаутською групою, викладала на заміну, організувала дитячий садок, керувала клубом 4-H і повторно відкрила школу в цьому віддаленому районі для невеликої групи дітей, які не могли отримати освіту в іншому місці.
Сім'я переїхала до Ванкувера у Британській Колумбії в 1958 році, де вона стала постійною парафіянкою англіканської церкви Сент-Джеймс в Істсайді, районі Ванкувера. Саме там, в одному з найбідніших районів Канади, почалася її історія допомоги бездомним, бідним і забутим.
Мей почала доглядати за людьми похилого віку в підвалі церкви, а потім заснувала Товариство соціального обслуговування Святого Джеймса в 1961 році, програму допомоги вдома в 1962 році і перший притулок для жінок, які постраждали від насильства в центрі Істсайду під назвою The East Ender's Society в 1965 році.
У той же час вона організувала безкоштовну юридичну допомогу, Gastown Workshop, програму обліку для клієнтів соціальної допомоги, а згодом — соціального житла для літніх (1983 р.) і перший окремий госпіс у Британській Колумбії (1990 р.).
Її робота була офіційно визнана. Її нагороджено Орденом Канади, а також премією «Старший громадянин року Британської Колумбії», нагородами «Срібне орлине перо», «Піонер», званням почесного доктора права Університету Саймона Фрейзера, нагородою «Амбасадор клубу левиць китайського кварталу», Почесною грамотою та відзнакою Ротарі-клубу китайського кварталу.
На момент її смерті Товариство соціальних послуг Сент-Джеймса (тепер воно називається The Bloom Group Social Service Society) стало одним із найбільших агентств соціальних рлслуг у Ванкувері з 250 співробітниками та річним бюджетом у 10 мільйонів доларів. Мей Ґаттерідж ніколи не отримувала особистого прибутку за свою багаторічну службу.
Посилання[ред. | ред. код]
- Fowler, Robin Taped interviews with May in 1997-98
- Grove, Lyndon Pacific Pilgrims 1979
- Reeve Phyllis Every Good Gift Mitchell Press 1980 Vancouver BC
- The Synod of the Diocese of New Westminster
- St James' Archives
- St. James' Social Service Annual Reports
- Welbanks, Douglas P. From Lost to Found, The May Gutteridge Story Chateau Lane Publishing, 2010