Меморіал мучеників (Алжир)
| Меморіал мучеників (Алжир) | |
|---|---|
 | |
|
широта 36.745833; довгота 3.069722 | |
| Статус | військовий меморіал |
| Країна |
 Алжир |
| Розташування | Алжир |
| Автор проєкту | Мар'ян Конечни(Marian Konieczny) |
| Архітектор | Башир Йеллес |
| Будівник | Лавалын (Lavalin) |
| Скульптор | Мар'ян Конечни(Marian Konieczny) |
| Матеріал | залізобетон |
| Висота | 92 м |
| Засновано | 1982 |
| Будівництво | 1981 — 1982 |
| Встановлено | 1982 |
  Меморіал мучеників (Алжир) (Алжир) | |
 | |
 Меморіал мучеників у Вікісховищі | |
Меморіал мучеників (араб. مقام الشهيد) — монумент, встановлений в м Алжир в Алжирі на честь полеглих у Війні за незалежність Алжиру (1954—1962) рр.
Урочисто відкритий 5 липня 1982 року в 20-річницю річчя Незалежності Алжиру. Автор пам'ятника — польський скульптор Мар'ян Конечний.
Опис[ред. | ред. код]
Загальна висота пам'ятника — 92 метри. Пам'ятник складається з трьох стилізованих 14-метрових залізобетонних пальмових гілок, що оберігають Вічний вогонь, який знаходиться посередині, далі — склеп з останками полеглих борців, амфітеатр і музей Ель-Муджахід (підземний). Ребра, що спираються одне на інше, сходяться біля вершини, виконаної у формі ісламської вежі з діаметром 10 метрів і висотою 7,6 метра, увінчаною 6-метровим куполом, де знаходиться оглядовий майданчик. Біля підніжжя кожної гілки встановлена скульптура алжирського солдата, що символізує боротьбу за незалежність своєї країни.
Будівництво[ред. | ред. код]
Lavalin Magazine, [1], архітектурна модель створена в Інституті образотворчих мистецтв в Алжирі під керівництвом архітектора Башира Йєллеса. Будівництво тривало всього дев'ять місяців і закінчилось в 1982 р.
Споруджений канадською компанією Фіцпатріка та партнерською компанією Lavalin [2],
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Emmanuel Alcaraz, " la mise en scène de la mémoire officielle de la guerre d'indépendance algérienne au maqam-al-chahîd à Alger "; dans l'ouvrage collectif Les morts de guerre (sous la direction de Nadine Picaudou, Pierre Vermeren, Raphaëlle Branche), Paris, publications de la Sorbonne, 2013, P. ISBN 978-2-85944-722-9 (Présentation en ligne) [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]