Мерл міомбовий
| Мерл міомбовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lamprotornis elisabeth (Stresemann, 1924) | ||||||||||||||||
 Ареал синьощокого мерла Ареал міомбового мерла | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Lamprocolius chloropterus elisabeth | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мерл міомбовий[1] (Lamprotornis elisabeth) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[2]. Мешкає в Африці на південь від Сахари. Раніше вважався конспецифічним з синьощоким мерлом, однак був визнаний окремим видом.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Міомбові мерли мешкають на південному сході Кенії, в Танзанії (зокрема на островах Занзібарського архіпелагу), в Малаві, Замбії і Зімбабве, на півдні Демократичнлї Республіки Конго, на півночі Мозамбіку і Ботсвани, на крайньому сході Анголи і на північному сході Намібії (в межах смуги Капріві). Вони живуть в лісистих саванах міомбо і мопане, в рідколіссях, чагарникових заростях та на полях. Під час сезону розмноження ці моногамні птахи зустрічаються парами, а під час негніздового періоду формують невеликі зграйки до 10-20 птахів, однак іноді збираються у великі зграї, які можуть нараховкувати до 1200 птахів. Вони часто приєднуються до змішаних зграй птахів.
Міомбові мерли живляться плодами і нектаром різноманітних рослин, а також насінням і комахами, зокрема термітами, жуками, кониками і метеликами. Гніздо куполоподібне, робиться з трави і листя, розміщується на дереві, в дууплі або в тріщині серед скель. В кладці від 2 до 5 синьо-зелених яєць. Насиджують лише самиці, за пташенятами доглядають і самиці, і самці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lamprotornis elisabeth у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 грудня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Feare, Chris; Craig, Adrian (1999). Starlings and Mynas. Princeton University Press. ISBN 0-7136-3961-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Lesser blue-eared glossy-starling - Species text in The Atlas of Southern African Birds
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |