Мерл райдужний
| Мерл райдужний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lamprotornis iris (Oustalet, 1879)[2] | ||||||||||||||||
.png) Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Coccycolius iris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Мерл райдужний[3] (Lamprotornis iris) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[4]. Мешкає в Західній Африці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 18-19 см. Верхня частина голови, верхня частина тіла, крила і хвіст смарагдово-зелені, іноді з легким бронзовим відтінком. Щоки синьо-фіолетові, підборіддя, горло і верхня частина грудей смарагдово-зелені, решта нижньої частини тіла пурпурова. Загалом оперення має характерний райдужний металевий відблиск. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Райдужні мерли мешкають в Кот-д'Івуарі, Гвінеї і Сьєрра-Леоне, а також спостерігалися на заході Малі. Вони живуть у відкритих рідколіссях і саванах та на узліссях галерейних лісів. Зустрічаються парами або невеликими зграйками до 10 птахів, іноді зграями до 50 птахів.
Райдужні мерли живляться переважно дрібними плодами, зокрема фікусами і Haungana madagascariensis, насінням, а також комахами, зокрема мурахами і гусінюю. Гніздяться в дуплах дерев, іноді також будують відкриті гнізда з гілок, розміщуючи їх на деревах. Райдужним мерлам притаманний колективний догляд за пташенятами. В кладці 3-4 блакитнуватих яйця, поцяткованих червонувато-коричневими плямками. Інкубаційний період в неволі триває 13-15 днів, пташенята покидють гніздо через 21 день після вилуплення. Тривалість життя птахів у неволі становить 14 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lamprotornis iris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 25 грудня 2022
- ↑ M. E. Oustalet. Description d'une nouvelle espèce de Merle Bronzé. „Bulletin de la Société philomathique de Paris”. ser 7 v. 3., s. 84, 1879.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 грудня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Feare, Chris; Craig, Adrian (1999). Starlings and Mynas. Princeton University Press. ISBN 0-7136-3961-X.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |