Метод ван дер Пау
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Метод ван дер Пау — 4х-зондовий метод вимірювання величини двовимірного (або площинного) питомого опору та коефіцієнта Холла будь-якого матеріалу, що проводить струм. Метод застосовується до плоского зразка довільної форми; товщина зразка повинна бути набагато меншою за відстань між контактами, які розміщені по периметру зразка. Якщо відома товщина провідного шару, то можна визначити тривимірний (звичайний) питомий опір, помноживши двовимірний питомий опір на товщину провідного шару.
Метод вперше було запропоновано Лео ван дер Пау у 1958 році.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Van der Pauw, L.J. A method of measuring specific resistivity and Hall effect of discs of arbitrary shape (PDF) (англ.) . Philips Research Reports : journal. 1958. Vol. 13. P. 1-9.