Мехмед Орхан
| Мехмед Орхан | |
|---|---|
 | |
| Народився |
11 липня 1909 або 23 березня 1907[1] Стамбул, Османська імперія[1] |
| Помер |
15 березня 1994[1] або 12 березня 1994[2] Ніцца, Прованс-Альпи-Лазурний берег, Метрополія Франції, Франція[1] |
| Країна |
 Туреччина |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | турецька |
| Титул | принц |
| Посада | султан Османської імперії[d] |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Османи |
| Батько | Шехзаде Мехмед Абдулкадир |
Мехме́д Орха́н (осман. محمد اور خان 10 листопада 1909 — 12 березня 1994) — 42-й глава османської династії з 1983 по 1994 роки[3]. Якби він царював, то мав би ім'я султан Орхан II.[4]
Біографія[ред. | ред. код]
Мехмед Орхан народився 10 листопада 1909 року в Ускюдарі. [5][6] Його батьком був Шехзаде Мехмед Абдулкадір, син султана Абдул — Гаміда II і Bidar KADIN, а його мати Мігрібан Ханим, походила з етнічних абхазів.[7] Після розлучення батьків у 1913 році він разом з матір'ю переїхав жити до свого дядька.[4] Потім був зарахований до Галатасарайської середньої школи.
Під засланням імператорської родини в березні 1924 року Мехмед Орхан поселився в Будапешті (Угорщина). Потім він поїхав жити до свого дядька в Бейрут, а далі до своєї тітки Наїме Султан у Ніццу (Франція). Звідси він переїхав до Буенос-Айреса (Аргентина), де жив два з половиною роки.[4]
Мехмед Орхан працював кораблебудівником та продавцем картин у художній галереї в Сан-Паулу, таксистом у Бейруті та Дамаску, охоронцем кладовища в Сполучених Штатах Америки та радником албанського короля Зогу I.[8][9]
З 1983 року, після смерті Алі Васиба, Мехмед став головою імператорської династії, поселився в Ніцці.[10]
Мехмед Орхан помер у віці вісімдесяти чотирьох років 12 березня 1994 року в Ніцці (Франція).[4][11] У 2010 році муніципалітет Ніцци вилучив кістки з його могили та помістив їх у санктуру № 3 на тому ж цвинтарі, посилаючись на той факт, що ліцензія на використання місця поховання не виплачувалась роками.[12]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Fichier des personnes décédées
- ↑ а б https://www.sabah.com.tr/yasam/osmanli-sehzadesine-buyuk-saygisizlik-2888511
- ↑ Kessler, P L (24 квітня 1915). Kingdoms of Anatolia. Ottoman Empire. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 6 лютого 2021.
- ↑ а б в г Ekinci, Ekrem. PADİŞAH OLACAKTI, MEZARI BİLE YOK: ŞEHZÂDE ORHAN EFENDİ. Ekrem Buğra Ekinci (тур.). Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
- ↑ Bardakçı, 2008, с. 13.
- ↑ Osmanoğlu, Ayşe (2000). Babam Sultan Abdülhamid. Mona Kitap Yayinlari. с. 267. ISBN 978-6-050-81202-2.
- ↑ Kırpık, Cevdet (2011). Şehzade Evliliklerinde Değişim Changes in the Marriage of Ottoman Princes. с. 171.
- ↑ Pope, From Hugh (21 липня 1992). Oldest Ottoman to come home at last. The Independent. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
- ↑ Mehmet Orhan Osmanoğlu Kimdir? Bir Sürgün Öyküsü. NetNedir (тур.). 25 серпня 2018. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
- ↑ Brookes, Douglas Scott (2010). The Concubine, the Princess, and the Teacher: Voices from the Ottoman Harem. University of Texas Press. с. 287. ISBN 978-0-292-78335-5.
- ↑ Osmanlı şehzadesine büyük saygısızlık. Sabah (тур.). 8 грудня 2014. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 6 лютого 2021.
- ↑ PAZAN, İbrahim (18 грудня 2014). HANEDAN NEREDE ÖLDÜ NEREYE GÖMÜLDÜ?. ibrahimpazan.com (тур.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.