Мечеть Хірамі Ахмет-паші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мечеть Хірамі Ахмет-паші
Мечеть Хірамі Ахмет-паші
Церква св. Івана Трулло
'
41°01′40″ пн. ш. 28°56′44″ сх. д. / 41.02785556002777412° пн. ш. 28.94578889002777800° сх. д. / 41.02785556002777412; 28.94578889002777800Координати: 41°01′40″ пн. ш. 28°56′44″ сх. д. / 41.02785556002777412° пн. ш. 28.94578889002777800° сх. д. / 41.02785556002777412; 28.94578889002777800
Тип споруди мечеть і церква
Розташування Туреччина ТуреччинаСтамбул
Початок будівництва Орієнтовно XII ст.
Будівельна система цегла
Стиль Візантійська архітектура
Належність іслам
Мечеть Хірамі Ахмет-паші. Карта розташування: Туреччина
Мечеть Хірамі Ахмет-паші
Мечеть Хірамі Ахмет-паші (Туреччина)
Мапа
CMNS: Мечеть Хірамі Ахмет-паші у Вікісховищі

Мечеть Хірамі Ахмет-паші (тур. Hırami Ahmet Paşa Mescidi) — мечеть у Стамбулі, Туреччина. В минулому — Церква Івана Хрестителя коло купола (дав.-гр. Ἃγιος Ἰωάννης ὁ Πρόδρομος ἐν τῷ Τρούλλῳ, трансліт. Аґіос Іоанніс хо Продромос ен то Трулло.

Архітектура[ред. | ред. код]

Споруда є найменшою за розмірами збереженою церквою Константинополя, довжиною 15 метрів. Храм побудований комбінованою кладкою із білого каменю та цегли з переважанням каменю на нижніх рівнях та цегли на верхніх. За планувальною структурою належить до типу хрестово-купольних храмів типових для візантійської архітектури починаючи із Х століття. Цегляний барабан прорізаний вісьмома широкими вікнами. В центральний апсиді та бічних раменах великі потрійні вікна, у бічних апсидах одинарні. Купол підтримується чотирма колонами. Під час пристосування церкви під мечеть, ризниця була переобладнана у міхраб.

Історія[ред. | ред. код]

Хоча архітектура споруди дає підстави датувати її ХІІ століттям, перші відомості про неї відносяться до османського періоду. У зв'язку із переносом осідку патріарха з храму Святих Апостолів до церкви Богородиці Паммакарісти сюди було переселено невеликий жіночий монастир[1], що перебував тут до другої половини XVI століття. В період з 1588-98 років, стараннями колишнього командувача яничар Ахмет-паші, монахині були виселені із приміщення, а храм переобладнаний на мечеть[2]. У ХХ столітті споруда зазнала ґрунтовної реконструкції та відновлення.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Janin, Raymond (1953). La Géographie Ecclésiastique de l'Empire Byzantin. 1. Part: Le Siège de Constantinople et le Patriarcat Oecuménique. 3rd Vol. : Les Églises et les Monastères. Paris: Institut Français d'Etudes Byzantines. р. 456
  2. Müller-Wiener, Wolfgang (1977). Bildlexikon Zur Topographie Istanbuls: Byzantion, Konstantinupolis, Istanbul Bis Zum Beginn D. 17 Jh. Tübingen: Wasmuth. р. 263