Микола Засім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Засім
біл. Мікала́й Арцё́мавіч За́сім
Ім'я при народженні Микола Артемович Засім
Псевдонім Хлопець, Вогонь, Асот, М. Асот, Міз
Народився 19 листопада 1908(1908-11-19)
Šanid, Пружанський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 19 липня 1957(1957-07-19) (48 років)
Поховання Тришинський цвинтар
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність літературний критик
поет
Заклад Q98107554?
Мова творів білоруська
Членство Комуністична партія Західної Білорусі, Товариство білоруської школи і СП СРСР
Партія Білоруська селянсько-робітнича громада і Комуністична партія Західної Білорусі
Нагороди
орден Червоної Зірки

CMNS: Микола Засім у Вікісховищі

Микола Артемович Засім (біл. Мікала́й Арцё́мавіч За́сім; *6 (19) листопада 1908(19081119), село Шані, тепер Пружанський район — †19 липня 1957) — білоруський поет, критик.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селі Шані Пружанського повіту Гроденської губернії Російської імперії у селянській сім'ї. У 1915 році сім'я евакуювалася у село Соснівку Саратовської губернії. Тут Микола закінчив початкову школу. В 1922 році сім'я повертається у рідне село.

Працював у поміщиків, на Пружанкінському тартаку, лісником під Лисковом. У 1924 році вступив у підпільну комсомольську організацію, потім у компартію Західної Білорусі. Був головою Шанівського гуртку селянсько-робочої громади, бібліотекарем Товариства білоруської школи (1925–1939). За участь у революційному русі польська влада неодноразово арештовувала Миколу Засіма, саджали у в'язницю

Молодь з Товариства білоруської школи, куди входив і Микола, ставила у Шанях і навколишніх селах спектаклі, на які, за підтримки повітового коменданту поліції, приходили робітники з Пружанів. Вони ж допомагали влаштовувати виїзні спектаклі у Пружанах, які притягували патріотично налаштовану молодь. 20 квітня 1933 року пружанський повітовий староста навідріз заборонив проводити не лише зібрання товариства, але і сімейні вечори без дозволу поліції. Всього з 1930 по 1932 рік було поставлено 10 спектаклів.

Після приєднання Західної Білорусі до БРСР Микола Артемович був обраний старшиною Шанівської сільради. Під час радянсько-німецької війни був партизаном у загоні імені Чкалова бригади «Радянська Білорусь», був інструктором Брестського антифашистського комітету. Друкувався у підпільних газетах «Зоря», «За Батьківщину». У 1943 році був призначений інструктором Брестського обласного антифашистського комітету.

Після війни працював завідувачем відділу у Пружанському райвиконкомі (1944–1946), у берестейській обласній газеті «Зоря» (1948–1951), районній газеті «Зоря над Бугом», а в 1950-тих науковим працівником обласного краєзнавчого музею. Керував обласним літоб'єднанням (1948–1957).

Член Спілки письменників БРСР з 1945 року, член КПРС з 1946 року. У 1948 році закінчив Республіканську партійну школу при ЦК КП(б)Б.

Нагороджений орденом Червоної Зірки, трьома медалями.

Похований на Трищинському кладовищі в Бересті.

Творчість[ред. | ред. код]

Літературний дебют Миколи Засіма відбувся в 1926 році на сторінках вільнюського сатиричного часопису «Маланка» віршами «Ні корівки, ні мандата», у якому висміювався пан-хитрун, який хотів підкупити виборців, щоб потрапити у польський сейм. Друкувався також у часописах «Літературна сторінка», «Асва», газетах «Наша воля», «Наша праця».

Перші вірші він підписував псевдонімами «Хлопець», «Вогонь», «Асот», «М. Асот», «Міз». У 1933 році у «Рідному краї» поет вже підписувався своїм прізвищем під творами побутової сатири.

Автор збірок поезії «Від щирого серця» (1947), «Вірші» (1954), «Вибране» (1960), «Вірші» (1973), «А за нами Біловежа» (вірші і поема, 1984).

У своїх віршах він викривав соціальні конфлікти у західнобілоруському селі, показував важке життя селянства, викривав політику польської влади. У віршах воєнного та повоєнного періодів писав про велич та подвиг партизанської війни у ворожому тилі, радість мирної праці, ріст культури і громадянської самосвідомості народних мас у західних областях республіки.

На російську мову його твори перекладав Олександр Твардовський.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Червоної Зірки та численними медалями.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У селі Шанях працює музей Миколи Засіма. 19 листопада 2008 року до 100-річчя Миколи Засіма на будинку Пружанської районної бібліотеки встановили меморіальну дошку.

Література[ред. | ред. код]

  • Беларускія пісьменнікі (1917–1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав.рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994.— 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X.
  • Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. Мн.: БелЭн, 1992–1995.
  • Урокі Засіма // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Пружан. р-на / Рэдкал. І. П. Шамякін (гал. рэд.) і інш.; мастак А. М. Хількевіч. — Мн.: БелЭ, 1992. — С. 411–416. — 7500 ас. — ISBN 5-85700-094-7
  • Здановіч Іван Юльянавіч. Засім Мікола Арцёмавіч // Рупліўцы беларускага нацыянальнага адраджэньня з Пружаншчыны: Грамадска-літаратурны даведнік. — Пружаны: 2003. — С. 39—41.