Микола Пац (Підляський воєвода)
| Микола Пац | |
|---|---|
| Народився |
1500 Велике князівство Литовське |
| Помер | 1545 або не пізніше березень 1546 |
| Країна |
 Королівство Польське |
| Посада | Підляський воєвода[1], Ловчий великий литовський[2], Підкоморій великий Литовський[3], Q124290283?[4] і Озький і Переломський старостаd[5] |
| Рід | Паци |
| Батько | Юрій Пац[6] |
| Мати | Q124706415?[6] |
| У шлюбі з | Олександра Гольшанськаd[4][7] |
| Діти | Домінік Пацd[8], Павло Пацd[9], Станіслав Пац[d][10], Микола Пац[11], Q124708509?[12], Q124708571?[13], Q124708625?[13] і Q124708656?[13] |
 | |
Микола Пац (до 1500 — 1545/1546) — український шляхтич з роду Паців герба «Гоздава», Ловчий Великий Литовський (1509—1542), воєвода Підляський з 1543 р., намісник Перемишльський і Ожський, Підкоморій Великий Литовський (1527—1542), 1543). Граф Священної Римської імперії (з 1515).
Життєпис[ред. | ред. код]
Представник українського шляхетського роду Паців гербу «Газдава». Єдиний син та спадкоємець маршалка Великого князівства Литовського, Полоцького воєводи Юрія Паца та Федори з Рогатинських.
Після смерті батька, у 1505 році, успадкував всі його маєтки та величезні кошти. Будучи намісником Перемишльським та Ожзьким, у 1510 році почав розбудовувати поселення на околицях сучасного міста Сейни. Він заснував перший двір на місці сучасних Бержників (де пізніше, у 1547-1557 рр. Велика княгиня Бона Сфорца заснувала тут місто), разом із тим почав опановувати навколишні села. Мав багато земель на Берестейщині та Підляшші, які станом на 1528 р. налічували близько 7 500 селянських дворів.
У 1515 році отримав титул графа Священної Римської імперії.
Родина[ред. | ред. код]
Був одружений з княжною Олександрою Гольшанською (пом. після 1551), дочкою каштеляна Віленського, князя Олександра Гольшанського (пом. 1511). У шлюбі з якою мав чотирьох синів і трьох дочок:
- Станіслав (1522-1588) - воєвода Вітебський (1566), Підстолій Великий Литовський.
- Микола (1527-1585) - єпископ Київський (з 1555), посол у Москві (1562), каштелян Смоленський, намісник Кам'янецький (1559-1569)
- Домінік (пом. 1579) - підкоморій Берестейський, каштелян Смоленський.
- Павло (пом. 1595) - воєвода Мстиславський та каштелян Віленський.
- Ядвіга Пац - 1-й чоловік Микола Сиревич, 2-й чоловік Войцех Шемет.
- Олександра Пац - дружина Расмуса Довгірда.
- Феодора Пац - дружина Миколи Цирини.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Менск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 42.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 236.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 296.
- ↑ а б Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: 2020. — С. 65. — ISBN 978-83-65880-89-5
- ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 10–11. — 377 с.
- ↑ а б Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 8, 9. — 377 с.
- ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 19. — 377 с.
- ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 21, 32. — 377 с.
- ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 21, 34. — 377 с.
- ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 21, 27. — 377 с.
- ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 21. — 377 с.
- ↑ Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 21, 41. — 377 с.
- ↑ а б в Pacowie : materyjały historyczno-genealogiczne / за ред. J. Wolff — Petersburg: 1885. — С. 21, 42. — 377 с.