Мироцьке
| село Мироцьке | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Київська область | ||
| Район | Бучанський район | ||
| Громада | Бучанська міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA32080070100022933 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1611 | ||
| Населення | 1551 | ||
| Площа | 2,547 км² | ||
| Густота населення | 602,67 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 08104 | ||
| Телефонний код | +380 4597 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°34′51″ пн. ш. 30°08′02″ сх. д. / 50.58083° пн. ш. 30.13389° сх. д.Координати: 50°34′51″ пн. ш. 30°08′02″ сх. д. / 50.58083° пн. ш. 30.13389° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
140 м | ||
| Найближча залізнична станція | Немішаєве | ||
| Відстань до залізничної станції |
3 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 08104, Київська обл., Бучанський р-н, с. Мироцьке, вул. Центральна, 1 | ||
| Карта | |||
  Мироцьке | |||
 Мироцьке | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Миро́цьке — село в Україні, у Бучанському районі Київської області. Є частиною Бучанської громади. Населення становило 1535 осіб станом на 2001 рік. У селі знаходиться каскад озер. До найближчої залізничної станції Немішаєве 3 км.
Історія[ред. | ред. код]
Згадується вперше у грамоті 1611 року окремо від Микуличів, з якими віддавна становило єдину громаду. Цим документом ігумен Кирилівського монастиря у Києві Василь Красовський віддає «селище старожитнє на ім'я Мірошчина» у користування пану Іванові Путяті та його нащадкам.
У 1667 році, за поділом України згідно Андрусівського договору, Микуличі і Мироцьке, що лишились під владою польського короля, переходять у власність уніатських митрополитів Київських, Галицьких та всієї Руси.
Під час служіння митрополита Лева II Кішки Мироцьким керував Ян Стецький. Після повного поділу Польського Королівства Мироцьке лишалося у власності уніатських митрополитів. А 1805 року, зі смертю Теодосія Ростоцького та наступним примусовим приєднанням до Московського патріархату всієї Греко-Католицької церкви, Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі, Бабинці, Пороскотень — було передано до казни Російської Імперії. Звідки згодом подаровано Карлу фон дер Остен Сакен, чиї нащадки збудували Палац Остен-Сакенів.
1861 року, дізнавшись про ліквідацію кріпосного права, Карл Іванович фон дер Остен Сакен зібрав мешканців сіл Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі і пообіцяв віддати їм свою землю за 20 тисяч руб. Але замість цього взяв кредит 40 тисяч руб. під заставу землі, після чого виїхав за кордон. З банку землю викупив пан Оштахов і володів нею близько 15–20 років. Після його смерті керувала господарством його дружина. Через деякий час вона продала землі німцю Варгену, а він — міністру двору графу Воронцову-Дашкову (нащадку намісника царя на Кавказі). За згадками та розповідями старожилів, у 1899—1900 р.р. Воронцовим-Дашковим був збудований винокурний завод.
Згодом у зв'язку із будівництвом залізниці Київ-Ковель, у 1900 р. виникає селище Немішаєве, що швидко розрослося.
1960 р. Мироцька сільрада Бородянського району передана до складу Києво-Святошинського району. Таким чином між Мироцьким та Немішаєвим виникла межа районів.
2019 року село Мироцьке офіційно увійшло до складу Бучанської об'єднаної територіальної громади.
Російське вторгнення в Україну (з 2022)[ред. | ред. код]
.jpg)
28 лютого село окупували російські війська. Мешканці повідомляли про перебування у селі, в тому числі, кадировців. Окупанти нищили житлові та навчальні будинки, займалися мародерством та проживали у будинках місцевих жителів.[1][2] У Мироцькому в цей час було відсутнє електро- та водопостачання, газ, стабільний мобільний зв'язок. 1 квітня 2022 року село визволене від російських військ[3]. Загалом, за даними «Слідство.Інфо» на 23 червня 2022 року, за час окупації російські військовослужбовці вбили у Мироцькому 13 осіб[4]. Станом на 22 вересня 2022 року в лісосмузі біля Мироцького знайдено 18 вбитих цивільних, закатованих російськими військовими[5].
9 травня 2023 року уламками збитої російської ракети були пошкоджені будинки в селі[6][7].
Транспорт[ред. | ред. код]
Діє 2 громадських автобусних маршрути:
- Мироцьке — залізнична станція Немішаєве
- Мироцьке — Блиставиця — залізнична станція Буча
Постаті[ред. | ред. код]
- Марченко Віктор Петрович (1969—2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Степаненко, Віка (4 квітня 2022). У нашій хаті жив російський спецназ. Наш Київ.
- ↑ Евакуація з Немішаєвого: Росіяни стріляли по всіх машинах, де були і діти, і вагітні. Укрінформ. 11 березня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
- ↑ Крали навіть жіночі труси: як рашисти з-під Києва тікали. www.ukrinform.ua (укр.). Укрінформ. 02.04.2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
- ↑ Ремажевська Л., Волошин О. (23 червня 2022). У селі, з якого окупанти розстрілювали Бучу, всіх місцевих жителів загнали у погреби. Slidstvo.info (укр.). Слідство.Інфо. Процитовано 11 жовтня 2022.
- ↑ На Київщині знайшли тіла двох закатованих росіянами чоловіків, у одного з них – шеврони академії СБУ, – Нєбитов. LB.ua. 20 вересня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
- ↑ "Ракета летіла і горіла": жителі Київщини про наслідки ракетної атаки РФ. Суспільне. 9 травня 2023.
- ↑ На 9 травня Росія атакувала Україну ракетами. Що відомо про новий масований обстріл. BBC. 9 травня 2023.
Посилання та джерела[ред. | ред. код]
- Mirock // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 494. (пол.)
- Антон Прокопенко. Маєток в Немішаєвому. http://castles.com.ua/nemishaeve.html [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- ВРУ [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Ворзель і Мироцьке офіційно увійшли до складу Бучанської ОТГ [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |