Митрофан Слотвинський
| Архієпископ Митрофан | |
 | |
| Діяльність: | священник |
|---|---|
| Ім'я при народженні: | Слотвинський |
| Смерть: | 7 січня 1752 Твер |
| Єп. хіротонія: | 8 листопада 1738 |
Митрофан Слотвинський (*до 1690 - † 7 грудня 1752, Твер) — український релігійний діяч доби Гетьманщини. Ректор Харківського Колегіуму та Слов'яно-Греко-Латинської академії у Москві. Єпископ Російської православної церкви з титулом Тверський та Кашинський. Член Святійшого Синоду Російської імперії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався у Києві на Гетьманщині, потім у Львові у Речі Посполитій. Після закінчення навчання викладав у Києво-Могилянській академії[1].
1726 — ігумен Митрофан призначений ректором Харківського Колегіуму[2].
Еміграція на Московщину[ред. | ред. код]
1730 — із Харкова емігрує на Московщину, де відразу стає ректором до Московської слов'яно-греко-латинської академії та архімандритом Заіконоспаського монастиря.
8 листопада 1738 — призначений єпископом Тверським та Кашинським ВПСРІ. 1739 він заснував новий навчальний заклад - Тверську духовну семінарію. Проте її роботу було важко налагодити через брак освічених кадрів. Єпископ Митрофан добився аби на Московщину переїхав улюбленець митрополита Тимофія Щербацького - монах із Києва Йоаникій Скабовський. Саме його призначають ректором Семінарії, після цього справа пішла добре.
Водночас з єпископським служінням Митрофан з 18 травня 1739 по 1 вересня 1742 був Управителем Московської Синодальної області. Це був час найбільших упливів українських православних діячів на церковні справи у Російській імперії. 3 жовтня 1740–1749 — член Святійшого Синоду ВПСРІ. 27 липня 1744 — зведений в сан архієпископа.
Помер 7 грудня 1752 похований в катедральному соборі Твері.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Андрей Юрьевич Андреев. Российские университеты XVIII — первой половины XIX века в контексте университетской истории Европы
- ↑ XVIII ст.2 часть — Старобельские летописи с 1125 года. — Старобельск — великий город! — Каталог статей — Сайт старобельского райтера. Архів оригіналу за 16 січня 2011. Процитовано 10 жовтня 2015.