Михайлюк Андрій Семенович
| Андрій Семенович Михайлюк | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
30 листопада 1911 с. Германівка Обухівського району, Київщина | |||
| Помер |
24 жовтня 1937 (25 років) Київ | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | вірш, переклад | |||
|
| ||||
Андрій Семенович Михайлюк (30 листопада 1911, Германівка (Назва за більшовиків — Красне-2 (1946–1987)) Обухівського району) на Київщині — 24 жовтня 1937, Київ) — український радянський поет, перекладач Розстріляного відродження.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Михайлюк Андрій Семенович народився 1911 року в с. Германівка Обухівського району на Київщині в селянській сім'ї.
1929 р. поступив у Київський електромеханічний технікум. Тоді ж виявив нахил до літературної творчості.
Творчість[ред. | ред. код]
Перший свій вірш за рекомендацією Ґео Шкурупія опублікував у журналі «Нова генерація». У 1930 р. переїхав до Харкова, де працював у виїзній редакції «Вістей» («Вісті ВУЦИК»). В 1934 році переїхав до Києва.
Андрій Михайлюк — автор збірок «Вірші» (1932), «Кінець ідилії» (1933), «Сонячний день» (1936). Переклав українською мовою поему М. Некрасова «Кому на Русі жити добре?». Належав до літературної організації «Нова генерація».
Репресії[ред. | ред. код]
Заарештовано Михайлюка 11 вересня 1937 року. Два нічні допити, дві очні ставки (з Михайлем Семенком, котрий нібито передав заарештованому бомбу для здійснення терористичної акції, та рідним братом, у якого та бомба нібито зберігалась) і обвинувальний висновок, який склав начальник відділення УДБ НКВС УРСР лейтенант Держбезпеки Рєзников, а затвердив помічник начальника IV відділу УДБ НКВС УРСР Хатеневер. У ньому, зокрема, зазначалося, що Андрій Михайлюк «…був учасником контрреволюційної української націоналістично-терористичної організації, яка ставила своєю метою збройне повалення Радянської влади в Україні і встановлення фашистського ладу»; що він «…одержав завдання особисто здійснити терористичний акт над керівниками ЦК КП(б)У і Радянського уряду 1 травня 1937 р.». 23 жовтня 1937 р. на закритому засіданні Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила поета до розстрілу. Вирок виконано в Києві 24 жовтня 1937 р.
Цитата із «Сталінських списків»[ред. | ред. код]
«Михайлюк Андрей Семенович 21.10.37 Украинская ССР, Центральный аппарат УГБ НКВД УССР Кат.1» «Сталин, Молотов, Каганович, Ворошилов, Микоян»[1].
Реабілітація[ред. | ред. код]
22 жовтня 1957 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР скасувала ухвалу щодо А. С. Михайлюка від 23 жовтня 1937 р. і справу про нього припинила за відсутністю складу злочину.
Андрій Михайлюк реабілітований посмертно.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 січня 2011. Процитовано 2 лютого 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник/Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988.—719 с.
- З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій/Авт. кол.:Бойко Л. С. та ін. — К.: Рад. письменник, 1991.— Вип. І/Упоряд. О. Г. Мусієнко.— 494 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- [1] [Архівовано 17 червня 2013 у Wayback Machine.]
- [2] [Архівовано 31 січня 2011 у Wayback Machine.]
