Монастир Святого Стефана (Іран)
Монастир Святого Стефана | |
---|---|
Монастир Святого Стефана [1] | |
Світова спадщина | |
Монастир Святого Стефана | |
38°58′44″ пн. ш. 45°28′24″ сх. д. / 38.979070000028° пн. ш. 45.4733440000277724° сх. д. | |
Країна | Іран[2][3] |
Тип | культура |
Критерії | ii, iii, vi |
Об'єкт № | [http://whc.unesco.org/en/list/1262 [1]] |
Зареєстровано: | 1988 (12 сесія) |
| |
Монастир Святого Стефана у Вікісховищі |
Монастир святого Стефана (вірм. Սուրբ Ստեփանոս վանք, Surb Stepanos Vank; перс. کلیسای سن استپانوس, Kelisā-ye San Estepānus), також відомий вірменською мовою як Маґардаванк (Մաղարդավանք) — вірменський монастир, розташований приблизно 15 км на північний захід від міста Джульфа у провінції Східний Азербайджан у північно-західній частині Ірану. Монастир лежить глибоко у каньйоні біля ріки Аракс, на іранському боці кордону між Іраном і Нахічеванською Автономною Республікою. Спочатку він був побудований у IX столітті, а перебудований за доби Сефевідів, після пошкодження через війни та землетруси.
Монастир належить до Вірменських монастирських ансамблів Ірану, які також були внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Історія[ред. | ред. код]
Святий апостол Варфоломій вперше заснував церкву на місці монастиря приблизно 62 року AD, за правління Парфянського царства.[4] Перший монастир був побудований у VII столітті, а згодом був розширений у X столітті. Монастир був пошкоджений під час війн між сельджуками та Візантійською імперією у XI і XII століттях.
У середині XIII століття, після завоювання регіону монголами Хулагу-хана, онука Чингісхана, було підписано мирну угоду між Вірменською церквою та Державою Хулагуїдів, і християни змогли зберегти рівноправну ситуацію. Монастир був відновлений у другій половині XIII століття, і був повністю перебудований під керівництвом Захарії у 1330 році. Протягом XIV і XV століть Монастир святого Стефана був на висоті свого культурного та інтелектуального впливу, виготовляючи картини та вірменські мініатюри з релігії, історії і філософії.
На початку XV століття нова династія Сефевідів захищала вірмен, але регіон опинився у центрі конфліктів з Османською імперією, яка вторглася у Західну Вірменію у 1513 році. У XVI столітті монастир поступово занепав. Шах Аббас I Великий вигнав жителів регіону в 1604 році, і монастир був покинутий. Після 1650 року Сефевіди знову зайняли регіон і покинутий монастир було відновлено в останній частині XVII століття.
На початку XVIII століття регіон потрапив під розширення Російської імперії. Єреван був завойований росіянами в 1827 році, і відповідно до Туркманчайського мирного договіру, кордон між Іраном і Росією згодом був встановлений уздовж ріки Аракс. Отже, частина населення була насильно переселена до Вірменії у складі Російської імперії. Каджарські правителі продовжували захищати вірмен і заохочували відбудову Монастиря святого Стефана між 1819 і 1825 роками.
У XX столітті у монастирі проводилося декілька реставрацій.
Галерея[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ https://whc.unesco.org/uploads/nominations/1262.pdf
- ↑ A. Bruke, V. Maxwell, I. Shearer, Iran, Lonely Planet, 2012
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Saint Stepanos Monastery |
|
|