Монгольські вторгнення до Угорщини

Монгольські вторгнення до Угорщини
Монгольські завоювання
Монгольські вторгнення до Угорщини Монгольські вторгнення до Угорщини
Дата: 1241—1242, 1285–1286 Місце: Угорське королівство Результат: Перемога монголів у першій кампанії, перемога Угорщини у другій кампанії
Сторони
Монгольська імперія Золота Орда	Угорське королівство
Командувачі
Перша кампанія: Бату Бучек Бурі Када'ан Друга кампанія: Тула-Буга Ногай	Перша кампанія: Бела IV Друга кампанія: Ласло IV
Військові сили
30—40 тис.	30—50 тис.

Монгольські вторгнення до Угорщини — військові кампанії монголів, здійснені у 1241—1242, 1285–1286 роках. Зрештою монголам не вдалося підкорити Угорське королівство.

Історія

Передумови

1236 року почався західний похід монголів. До 1237 року було підкорено Волзьку Болгарію. У 1237—1238 роках здійснено походи проти князівств Північної Русі, наслідком чого стало їх підкорення. У 1238—1239 роках було переможено половецьких ханів на півдні — в Білій Куманії, Передкавказзі та Криму. У 1239—1240 роках було підкорено Чернігівське, Київське, Галицько-Волинське князівства.

1241 року почалося вторгнення до Центральної Європи. Монголи для цього виокремили 3 армії, дві з коротих рушили проти Угорщини. Плани підкорення Угорського королівства існували у Бату від початку походу. Ще під час кампанії 1236 року він направив королю Белі IV послання, в якому пропонував підкоритися і нарікав що змушений вже «втридцяте» відправляти до нього послів і досі не отримав відповіді. Пропонував королю вигнати зі своїх земель половців, яких король незадовго перед цим прийняв під своє заступництво. Обидві ці пропозиції були проігноровано.

Перша кампанія

Першу армію очолили Бату і Субедей, другу — Када'ан, Бучек і Бурі. Частина першої армії на чолі із Бату рушила до Руських Воріт, а Субедей через долину Сірету. Друга армія йшла південніше — через волоські землі, рушивши на Трансильванію.

Бела IV заздалегідь відправив з військом палатина Діонісія до Руських Ворті. Сам король продовжував збирати свої війська під Пештом. Конфлікт із баронами перешкодив йому зробити це оперативно, внаслідок чого палатин Діонісій не зміг вчасно отримати допомогу і 12 березня 1241 року був розбитий військами Бату. Ця перемога дозволила останнього приблизно на два тижні раніше за інші монгольські тумени вийти на Паннонську рівнину і вже 15 березня передові монгольські загони під керівництвом Шибана вийшли до Пешта. Отаборившись приблизно за 20 км від королівського війська, Бату зміг тримати супротивника в постійній напрузі. Тим часом окремі загони його корпусу грабували околиці і заважали окремим угорським з'єднанням пробитися до головної армії.

Після нетривалої суперечки Бела IV вирішив виступити проти Бату. Той, не маючи змоги самотужки протистояти ворожій армії, був змушений ухилитися від бою і почати відведення своїх військ від Пешта. Неспішний відступ тривав кілька днів, і за цей час обидва війська встигли пройти більш ніж половину шляху до Карпат. Ймовірно, саме в цей час до Бату встигли приєднатися головні сили першої армії під проводом Субедея та другої армії Када'ана, після чого монголи відчули себе досить сильними, щоб прийняти генеральну битву. Битва відбулася 11 квітня біля річки Шайо і закінчилася нищівною поразкою військ угорського короля.

Бела IV утік під захист австрійського герцога Фрідріха II Бабенберга, а під владою монголів опинилася вся задунайська частина Угорського королівства. Закінчивши переслідування угорців у Пешті, монголи розпочали організацію тимчасової адміністрації на завойованій території. Бату планував перетворити захоплені землі на чергову провінцію Монгольської імперії.

Протягом літа-осені 1241 монголи робили неодноразові спроби зайняти плацдарми на південному березі Дунаю і перенести військові дії на землі Священної Римської імперії, але, як правило, зазнавали невдачі. Є відомості про поразку монголів від військ баварського герцога, і навіть від німецького короля Конрада IV Гогенштауфена.

Своєю чергою Фрідріх II Гогенштауфен, імператор Священної Римської імперії, який спочатку збирався виступити проти монголів на початку липня 1241 року, переніс дату загального наступу на кілька тижнів, а потім і зовсім відмовився від будь-яких активних дій. Дослідники пояснюють такі дії планом імператора утворити союз з монголами проти Папського престолу та його союзника з-поміж гвельфів. Встановлена рівновага зберігалася до грудня 1241 року.

З настанням заморозків Бату, переправившись через Дунай, розпочали облогу Буди, Фехервара, Естергома, Нітри, Братислави та інших угорських міст. Када'ан у другій половині січня 1242 року попрямував до Хорватії, маючи головною метою переслідування Бели IV. Вдалося захопити Загреб, після чого монголи вступили до Північної Далмації у березні 1242 року.

В цей час прийшла звістка про смерть великого кагана Угедея. Шибан, який отримав у володіння Трансильванію, також залишив свій новий улус. Зрештою усі монгольські сили, повертаючись до Волзьких степів, об'єднано рушили до Сербії.

Друге вторгнення

1260 року Берке намагався відновити владу над Угорщиною, але війна з Хулагуїдами на Кавказі завадила цьому. Невеличкий розвідувальний похід завершився невдало.

У лютому 1285 року беклярбек Ногай разом з ханом Тула-Бугою вторгся до Угорського королівства. Монголи розділилися на дві частини. Корпус під керівництвом Ногая напав і пограбував міста Регін, Брашов та Бистриця. Здійснивши руйнування у Трансільванії, він пішов на Пешт. Друга частина монголів під проводом Тула-Буги напала на північ Угорщини, але просування було сповільнене через великі сніги в Карпатах. Армія короля Ласло IV розбила їх під Пештом, а потім погнала у прохід Східних Карпат, де вони потрапили в засідку та були атаковані секкеями під час відступу. Безліч монголів було вбито.

Корпус Ногая також зазнав серйозних втрат від місцевих військ (саксів та влахів) і був змушений піти через загрозу підходу нових сил після розгрому корпусу Тула-Буги. Через постійні переслідування і програні битви монголи були змушені залишити більшу частину здобич. З їхньої точки зору кампанія була провальною.

Результати

В першій кампанії вдалося практично повністю захопити Угорське королівство, організувати там монгольське панування: Шибан отримав частину королівства з правом призначати баскаків на усій території. Лише внутрішні суперечки в Монгольській імперії завадили встановити тривале й міцне панування. Втім Угорське королівство сплачувала данину монголам.

Підсумок другої кампанії був невдалим, головним чином через реформи Бели IV, що включали широке будівництво кам'яних замків і зміцнення великих міст. Це призвело до припинення сплати данини й зникнення загрози поневолення Угорщини з боку Золотої Орди.

Джерела

• Chambers, James. The Devil's Horsemen: The Mongol Invasion of Europe, Castle Books, 2003.
• Pál Engel, Tamás Pálosfalvi, Andrew Ayton: The Realm of St. Stephen: A History of Medieval Hungary, 895—1526, I.B.Tauris & Co Ltd, London, 2005.
• Stephen Pow, Lindsay. Deep ditches and well-built walls: a reappraisal of the mongol withdrawal from Europe in 1242, University of Calgary, Calgary, AB, 2012.
• Jackson, Peter. The Mongols and the West: 1221—1410, Routledge, 2014.