Монотаксія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Монотаксія (рос. монотаксия, англ. monotaxis, нім. Monotaxis f) – часткове взаємно орієнтоване зростання двох хімічно та кристалографічно різнорідних фаз з утворенням тільки одного спільного для них ряду кристалічної ґратки. Такі випадки одномірного структурного контролю зустрічаються рідко. Вперше вони були зафіксовані у 1965 р.

Термін М. запропонував у 1972 р. Дж. Донней.

Література[ред. | ред. код]