Мороз Микола (педагог)
| Микола Мороз | |
|---|---|
| Народився |
1861 Цебрів, Зборівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Помер |
1935 Львів,  Польща |
| Національність | українець |
| Відомий завдяки | педагог, громадський діяч |
Мико́ла Моро́з (*1861, Цебрів, Зборівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — †1935, Львів, Польща) — український педагог та громадський діяч ХІХ–ХХ століть у Галичині.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Мороз народився 1861 року в Цеброві неподалік Тернополя[1]. Навчався спочатку в народній школі у рідному селі, а пізніше в Тернопільській учительській семінарії. Далі працював за фахом у народних школах в Радехові, Білій, Борках Великих та Вікні. Надалі після складання вищого (виділового) педагогічного іспиту отримав посаду вчителя школи вправ у Станиславівській державній учительській семінарії. Від 1902 року призначений директором школи вправ при державній учительській семінарії у Львові, де й пропрацював до виходу на пенсію.
Микола Мороз був одним із найбільш знаних українських педагогів кінця ХІХ – початку ХХ ст. в Галичині. Його ідеї, як теоретика і практика педагогічної науки, служили дороговказами для тодішнього покоління українських вчителів, що працювали в мережі народного шкільництва. Навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку, продовжував брати участь у педагогічних конференціях та нарадах, висловлював свої думки щодо найактуальніших новацій та теоретичних розробок в галузі педагогіки.
Микола Мороз із натхненням займався громадською роботою, був членом багатьох українських організацій і товариств. Входив до числа співзасновників та активних діячів професійної організації народних учителів Галичини і Буковини «Взаємна Поміч Українського Вчительства»[2]. В першій половині 1930-х очолював спілку «Учительська Каса», яка була створена для надання фінансової допомоги українським педагогам в Польщі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Посмертні згадки. Микола Мороз // Діло. — №294. — 1935. — 3 листопада. — С. 7. LIBRARIA: архів української періодики онлайн. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ Взаємна Поміч Українського Вчительства // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 232-247. Ізборник. Процитовано 17 липня 2023.