Морохів
Село
 Координати 49°28′01″ пн. ш. 22°11′05″ сх. д. / 49.466944444471778297° пн. ш. 22.184722222249778412° сх. д.Координати: 49°28′01″ пн. ш. 22°11′05″ сх. д. / 49.466944444471778297° пн. ш. 22.184722222249778412° сх. д.
|
Морохів (пол. Morochów) — лемківське село в Польщі, у гміні Загір'я Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 282 особи (2011[1]).
Розташування[ред. | ред. код]
Знаходиться 8 км. на південний захід від Загір'я, 8 км. на південь від Сяніка і 63 км. на південь від Ряшева, неподалік річки Ослава.
Через село пролягає залізниця № 107 (в селі наявний перестанок) і повітова шосейна дорога № 2229R Прусік-Височани.
Назва[ред. | ред. код]
У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Мрочкув (пол. Mroczków).
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про Морохів припадає на 1402 рік. У документі від 1468 описано про проведення межі між селами Чашин, Пораж і Морохів.
У XVII столітті власником Пельні був Ян Мороховський, який був родом з цього села.
12 листопада 1872 року через село пролягла залізниця.
Морохів є одним з перших місць гірського нафтодобування. Видобуток нафти було припинено в 1884 році, коли свердловина вичерпала свої ресурси.
У 1898 році село посідало 5,09 км², нараховувало 59 господарств і 373 мешканці.
До 1903 року Антоній Лісовєцький був власником 274,5 га, а його спадкоємці продали маєток юристові Артуру Гольдгаммеру.
У 1918—1919 роках разом з іншими 33 селами входило до складу Команчанської Республіки.
Село відзначалося національною свідомістю, у міжвоєнний період тут діяв осередок Товариства Рідної школи.
В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 580 жителів села — 550 українців, 15 поляків і 15 євреїв[2]. Село належало до об'єднаної сільської ґміни Щавне Сяніцького повіту Львівського воєводства.
У вересні 1944 року під час Карпатсько-Дукельської військової операції у селі базувалась німецька 96 піхотна дивізія, яка обороняла позиції від наступу зі сходу радянського 67 стрілецького корпусу і 107 стрілецької дивізії.
До 1947 р. в селі була греко-католицька парохія Буківського деканату. Метричні книги велися з 1784 р.[3]
Після часткового виселення українців з Польщі до УРСР 1944–1946 років під час так званої операції «Вісла» у 1947 депортовано на понімецькі землі з Морохова 311 українців. Зараз переважну більшість мешканців Морохова сьогодні становлять поляки.
Починаючи з 2002 року тут з ініціативи Цєшинської Театральної Студії щороку у літній період відбуваються мистецькі пленери у рамках Школи культурної спадщини пограниччя.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Церква[ред. | ред. код]
У 1837 на місці старої греко-католицької церкви була збудована нова дерев'яна Преображення Господнього. У підпорядкуванні місцевій парафії були церкви у селах Завадка Морохівська, Мокре, Небещани, Пораж і Ратнавиця. Парафія входила до складу Сяноцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ, а протягом 1934—1947 років — Апостольської Адміністрації.
З 1961 року церква була передана православним і досі функціонує як православна парафія Польської православної церкви.
Мешканці[ред. | ред. код]
Прізвища мешканців села у XIX столітті: Адамовський, Барнят, Бендза, Богач, Бойко, Брачко, Вовчак, Волончук, Гаман, Гармач, Данко, Дзюлик, Дубик, Каспрук, Козак, Кондрат, Кєлтика, Мадей, Мовчан, Окса, Оснавський, Островський, Перун, Пішко, Платош, Попович, Потелицький, Радецький, Сас, Сенцьо, Семенюк, Семчук, Урам, Фаль, Хруставка, Цап, Чапик, Шамра, Штука, Ясківка
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 142 | 33 | 94 | 15 |
| Жінки | 140 | 25 | 89 | 26 |
| Разом | 282 | 58 | 183 | 41 |
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Морохів
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 75 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2021. Процитовано 25 вересня 2016.
- ↑ Шематизм греко-католицької єпархії Лемківщини. — Львів, 1936 — с. 5 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 25 вересня 2016.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Див. також[ред. | ред. код]
- Завадка Морохівська
- Сянік
- Команчанська Республіка
- Апостольська Адміністрація Лемківщини
- Morochów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 680. (пол.) (пол.)
- Apokryf Ruski [Архівовано 30 вересня 2019 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |