Морська стаціонарна платформа
Морська стаціонарна платформа (МСП), (рос. морская стационарная платформа (МСП); англ. off-shore fixed platform; нім. Offshore-Stationarplattform f) — гідротехнічна споруда для буріння та експлуатації нафтових і газових свердловин на морі. Складається із декількох опорних блоків, які встановлюються і закріплюються забивними палями на дні моря. На верхній палубі встановлюється бурове та експлуатаційне обладнання.
Використовують для буріння та експлуатації куща свердловин на нафту і газ при глибині моря до 500 м[1]. З однієї платформи бурять до 60 похило-скерованих свердловин. Стаціонарні бурові платформи є конструкцією у вигляді призми або чотиригранної піраміди, яка піднімається над рівнем моря (на 16-25 м) і опирається на дно з допомогою забитих у дно паль (каркасні бурові платформи) або фундаментних башмаків (гравітаційні бурові платформи). Надводна частина складається з майданчика, на якому розміщені енергетичне, бурове і технологічне устаткування, житловий блок із гелікоптерним майданчиком та інше обладнання загальною масою до 15 тис. Опорний блок каркасних бурових платформ виготовляють у вигляді трубчастої металевої решітки, яка складається з 4-12 колон діаметром 1-2,4 м. Закріплюють блок з допомогою забивних або бурозаливних паль. Гравітаційні платформи виготовляються повністю із залізобетону або комбінованими (опори з металу, башмаки із залізобетону) і утримуються за рахунок маси споруди. Основи гравітаційних бурових платформ складаються з 1—4 колон діаметром 5-10 м. Стаціонарні бурові платформи призначені для тривалої (не менше 25 років) роботи у відкритому морі, тому до них ставляться високі вимоги щодо забезпечення перебування обслуговчого персоналу, підвищеної пожежо- і вибухобезпеки, захисту від корозії, заходів з охорони довкілля та ін. Характерна особливість стаціонарних бурових платформ — постійна динамічність, тобто для кожного родовища розробляється свій проект комплектації платформ енергетичним, буровим і експлуатаційним обладнанням, при цьому конструкцію платформи визначають умови в районі буріння, глибина буріння, дебіт і кількість свердловин, кількість верстатів для буріння.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Морські стаціонарні платформи. Крижанівський Е.І, Ільницький М.К, Яремійчук Р. С. Івано-Франківськ, ІФНТУНГ,1996. — 199с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.api.org/Oil-and-Natural-Gas-Overview/Exploration-and-Production/Offshore/Offshore-Production-Facilities [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] "The fixed platform is economically feasible for installation in water depths up to 1,500 feet."
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Морська стаціонарна платформа |