Морський Володимир Савелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Морський Володимир Савелійович
Народився 8 (20) січня 1899
Катеринослав, Російська імперія
Помер 1952
Івдель, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Діяльність журналіст, театральний критик, педагог
Заклад Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського

Володимир Савелійович Морський (уроджений Вульф Савелійович Мордкович) (27.12.1898 (8.01.1899 за новим стилем) — 1952) — журналіст, театральний критик, педагог. Стояв біля витоків кафедри театрознавства в Театральному інституті м. Харкова. Репресований за антирадянську агітацію.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Катеринославі. У 1900 році переїхав з батьками до м. Харкова.

Після закінчення гімназії відвідував консерваторію по класу скрипки, пізніше вступив до Харківського медичного інституту, закінчив лише чотири курси.

З 1922-го року вів активну журналістську діяльність, брав участь у культурному житті міста і країни.

У 1920 році вступив до комуністичної партії. 29 січня 1925 року виключений назавжди без права вступу. Підозрювався у веденні лихварської діяльності, а саме у зловживанні своїм становищем у редакції "Комуніст", де з бюджетних коштів якої видавав кредити. Пізніше свідчив, що вважає це звинувачення абсурдними. Також був обвинувачений в участі у релігійному обряді (укладав шлюб з першою дружиною в синагозі), приватному підприємництві (допомагав тестю за часів НЕПу), домашньому насильмтві (під час сварки вдарив свою дружину) [1] [2]. Подавав апеляцію на рішення партійної трійки, в результаті чого ГУБКК змінив формулювання обвинувачення на "за відрив від мас", прибрав припис про виключення "без права вступу", а процес щодо відсторонення Морського від роботи газетяра призупинили.

Відмінною особливістю робіт В. Морського був універсалізм. Глибокі пізнання в області літератури і драматургії (перш за все, європейської, а також української і російської), знання класичного живопису, розуміння музики і володіння знаннями в області музичного театру, широкі пізнання в області кіно, гострий язик і легке перо дозволяли Морському одночасно бути і улюбленцем читача, і проводити дійсно глибокий аналіз театрального життя міста. За життя Морський написав не одну сотню статей в газетах: «Пролетар», «Комуніст», «Харківський робітник». Його редакторська колонка в газети «Червоний прапор» користувалася великим успіхом. Його роботи для республіканських видань «Правда України», «Радянська Україна», «Радянське мистецтво» і «Театр», особливо літературні портрети театральних діячів, можна зараз вважати класикою радянського театрознавства.

З другої половини 1940-х років В. Морського запросили на нову кафедру харківського Театрального інституту читати «Практикум по театральній критиці».

У 1946 році знову вступив до КПРС, але в 1949 був знову виключений з партії з формулюванням "за антипатріотичну діяльність і космополітизм".

У 1949 році В. Морський був знятий з усіх посад і звинувачений в схилянні перед Заходом і антирадянській пропаганді. Тут обвинувачі пригадали і його невдоволення сучасним театром, і сміливе есе про актрису Валентину Чистякову, вдову розстріляного в таборі режисера Леся Курбаса, і дружбу з родиною арештованого напередодні війни Олександра Введенського [3], і навіть приятельські стосунки з гіпнотизером Вольфом Мессінг, який під час візитів до Харкова неодноразово бував у гостях у подружжя Морських.

Заарештований 8 квітня 1950 року і засуджений на 10 років таборів за антирадянську агітацію. Провину свою визнав лише частково.

Володимир Морський загинув [4], відбуваючи термін в одному з найсуворіших таборів сталінського режиму - Івдельтаб, не доживши до смерті Сталіна всього кілька місяців.

Завдяки турботам вдови посмертно реабілітуваний у 1956 році. На жаль, його дочка від першого шлюбу і остання (четверта) дружина, самі теж піддаючись гонінням, не мали можливості зібрати і зберегти творчу спадщину В. Морського. До того ж під час обшуку при арешті були вилучені і знищені всі рукописи, щоденникові записи і чернетки статей. Сьогодні фахівці і нащадки (наприклад, правнучка В. Морського письменниця Ірина Потаніна ) по крупицях збирають його роботи, але навіть цих розрізнених статей вистачає, щоб зробити висновок про величезну внесок Володимира Морського у вітчизняне театрознавство і театральну критику.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Уголовное дело №6823 по обвинению Морского Владимира Савельевича. 1950-1956 гг. | Проект «Исторические Материалы». istmat.info. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  2. ДАХО. Ф. Р-6452. Оп. 1. С. 4404
  3. cм. воспоминания Виктора Борисова "Александр Введенский и мир, или «Плечо надо связывать с четыре»" (рос.). Bookmate. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 4 серпня 2018.
  4. Газета ВРЕМЯ. timeua.info. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  5. Уголовное дело №6823 по обвинению Морского Владимира Савельевича. 1950-1956 гг. | Проект «Исторические Материалы». istmat.info. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.

Посилання[ред. | ред. код]