Москверо бронзовий
| Москверо бронзовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lathrotriccus euleri (Cabanis, 1868) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Проживання впродовж року Гніздування | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Empidochanes euleri Empidonax euleri | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Москве́ро бронзовий[2] (Lathrotriccus euleri) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Південній Америці та на Малих Антильських островах. Вид названий на честь швейцарського орнітолога Карла Ейлера[en][3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 12,7-13,2 см, вага 10-11 г. Верхня частина тіла оливково-коричнева, крила темні з двома жовтуватими смужками. Горло і верхня частина тіла грудей сірі, решта грудей коричневі, живіт жовтуватий. Навколо очей білі кільця. Дзьоб темний, знизу біля основи жовтуватий[4].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють п'ять підвидів:[5]
- †L. e. flaviventris (Lawrence, 1887) — острів Гренада;
- L. e. lawrencei (Allen, JA, 1889) — східна Колумбія, північна Венесуела, острів Тринідад, локально в Суринамі і Французькій Гвіані;
- L. e. bolivianus (Allen, JA, 1889) — західна Амазонія;
- L. e. argentinus (Cabanis, 1868) — східна Болівія, Парагвай і північна Аргентина. Взимку мігруюють до сходу Перу і східної Бразилії;
- L. e. euleri (Cabanis, 1868) — південно-східна Бразилія і північно-східна Аргентина. Взимку мігруюють до Перу, Болівії і Бразилії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Бронзові москверо мешкають в Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Аргентині, Парагваї, Уругваї, Суринамі, Французькій Гвіані і на Тринідаді і Тобаго. Південні популяції взимку мігрують на північ. Раніше бронзові москверо мешкали також на Гренаді, однак вимерли. Бронзові москверо живуть в нижньому і середньому ярусах вологих тропічних лісів. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Бронзові москверо ведуть прихований спосіб життя. Вони живляться комахами, на яких чатують серед рослинності[6]. Сезон розмноження триває з жовтня-листопада до січня-лютого. Гніздо чашоподібне. робиться з трави, листя і рослинних волокон, розміщується в розвилці між гілками. В кладці 2-3 білих яйця, поцяткованих червонувато-коричневими плямками, розмірами 18×13,5 мм і вагою 1,7 г. Насиджує лише самиця, а самець приносить їй їжу. Інкубаційний період триває 16-18 днів, пташенята покидають гніздо через 15 днів після вилуплення[7].
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Бронзові москверо є доить поширеним видом в межах їх ареалу, їх популяція є стабільною. Однак підвид L. e. flaviventris, що мешкав на острові Гренада, вважається вимерлим. Його не спостерігали після 1950 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lathrotriccus euleri. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 23 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 152. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Lanyon, Wesley E; Lanyon, Scott M (1986). Generic Status of Euler's Flycatcher: A Morphological and Biochemical Study (PDF). The Auk. 103 (2): 341—350. doi:10.1093/auk/103.2.341. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 4 березня 2009.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 23 травня 2022.
- ↑ Vagner de A. Gabriel; Marco A. Pizo (2005). Foraging behavior of tyrant flycatchers (Aves, Tyrannidae) in Brazil (PDF). Revista Brasileira de Zoologia. 22 (4): 1072—1077. doi:10.1590/S0101-81752005000400036. Архів оригіналу (PDF) за 29 листопада 2011. Процитовано 23 травня 2022.
- ↑ Sonya K. Auer; Ronald D. Bassar; Joseph J.; Fontaine; Thomas E. Martin (2007). Breeding biology of passerines in a subtropical montane forest in Northwestern Argentina (PDF). The Condor. 109 (2): 321—333. doi:10.1650/0010-5422(2007)109[321:BBOPIA]2.0.CO;2. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2008.
Джерела[ред. | ред. код]
- ffrench, Richard; O'Neill, John Patton & Eckelberry, Don R. (1991): A guide to the birds of Trinidad and Tobago (2nd edition). Comstock Publishing, Ithaca, N.Y. ISBN 0-8014-9792-2
- Hilty, Steven L. (2003): Birds of Venezuela. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6418-5
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |