Музей античної скульптури Джованні Баракко
Музей античної скульптури Джованні Баракко (Музей Баракко)  | |
|---|---|
| італ. Il Museo di scultura antica Giovanni Barracco | |
 | |
| 41°53′48″ пн. ш. 12°28′21″ сх. д. / 41.89685270043358400° пн. ш. 12.47261047291722669° сх. д.Координати: 41°53′48″ пн. ш. 12°28′21″ сх. д. / 41.89685270043358400° пн. ш. 12.47261047291722669° сх. д. | |
| Тип |
художня галерея археологічний[1][2] і museum of a public entityd[2] |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[3] |
| Частина від | Museum system of Roma Capitaled[4] |
| Країна |
 Італія[3] |
| Розташування | Рим, Італія |
| Адреса | 00186[5][1] Corso Vittorio Emanuele, 166/A - 00186 Roma |
| Засновано | 1904 року |
| Відкрито | відновлення в 1948 |
| Закрито | 1938 |
| Фонд | 308 документ[6] і 316 документ[7] |
| Відвідувачі |
8698 осіб (2020)[1] 29 504 осіб (2019)[8] 23 637 осіб (2018)[6] 9528 осіб (2021)[9] 26 796 осіб (2022)[2] |
| Сайт | museobarracco.it |
  Музей античної скульптури Джованні Баракко (Італія) | |
 | |
 Музей античної скульптури Джованні Баракко у Вікісховищі | |
Музей античної скульптури Джованні Баракко (італ. Il Museo di scultura antica Giovanni Barracco) — музей зі збірками античної скульптури у місті Рим.
Дещо про Джованні Баракко[ред. | ред. код]
Джованні Баракко прибув у центральну Італію з Калабрії. Ще у молоді роки він зацікавився старовинними історичними мовами та античною культурою. Доля звела його з археологом Джузеппе Фйореллі, що розкривав від попелу античне місто Помпеї. Джузеппе Фйореллі водночас був на той час директором Національного археологічного музею у Неаполі. Все це сприяло зацікавленню у Джованні Баракко у вивченні античних решток на оригіналах, до того ж у 19 столітті археологічні рештки з Помпей та інших місць розкопок не коштували фантастично великих коштів.
Життя барона Джованні Баракко припало на драматичні роки об'єднання дрібних італійських князівств у єдину державу. Він працював у місті Турин, де діяв перший буржуазний парламент поєднаного італійського королівства. Отримані кошти він почав витрачати на придбання археологічних артефактів. Хоча його цікавили у першу чергу давньоримські речі і твори етрусків, згодом він зацікавився археологічними знахідками з Месопотамії, Стародавнього Єгипту тощо. Часові межі його приватної колекції таким чином розширилися. Якщо він натрапляв на цікаві пам'ятки європейського середньовіччя, він купував і їх. Так його приватна колекція отримала барвистий, еклектичний характер. Його колекція не могла бути надто великою, але на окремих пам'ятках різних культур і цивілізацій давала підстави для порівняльних аналізів.
У 1870 перебрався у Рим, який зробили столицею Італійського королівства.
Історія[ред. | ред. код]
У 1904 передав власну приватну колекцію у подарунок місту Рим. За цей подарунок уряд міста Рим надав йому звання почесного громадянина міста. Музейний заклад під назвою музей старовинної скульптури був розроблений архітектором Гаетано Кохом. Архітектор і барон Джованні Баракко були знайомі з періоду, коли архітектор облаштовував споруду парламента у Римі по переїзду того з Турина.
Джованні Баракко відслідковував усі етапи створення проекту і його реалізації. В новому музеї навпроти церкви Сан Джованні Деї Фйорентіні вперше в музейному приміщенні створили опалення та завеликі для музею вікна, аби було вдосталь світла. Частка найцікавіших експонатів мала поворотку основу, щоби надати можливість огляду з усіх боків. В останні роки життя барон оселився в музеї, передавши туди і власну приватну бібліотеку.
В роки фашистського уряду у Італії Музей старовинної скульптури постраждав. 1938 року його поруйнували під час реконструкції вулиці Віктора Еммануїла ІІ. 1943 року Людвиг Поллак, що очолював музей, був заарештований і запроторений у гестапо. Колекції музею згодом передали у сховища Капітолійських музеїв.
Відновлення музею відбулося в 1948, коли для його облаштування віддали старовинну споруду. Це був палацик, вибудований в 1523 для прелата Томаса Регіса. Декор фасаду приписують архітекторові Антоніо да Сангалло молодшому. З 1671 року маєток перейшов у майно Сільвестрі. 1885 року палацик став майном міста Рим. Незважаючи на перебудови і реконструкції, споруду палацика в 1523 побудови врятували і віддали під музей.
Рим надто старе місто з декількома нашаруваннями ґрунтів різних епох. Під час розкопок 1899 року на глибині чотирьох метрів від сучасної поверхні були знайдені рештки ще античного будинку з двориком і колишнім фонтаном, підлогу з білим мармуром та фрагментами мозаїк в декотрих приміщеннях, залишки перистиля. Після проведених розкопок були зміцнені фундаменти старовинного палацика, відомого як Мала Фарнезіна (Piccola Farnesina).
-
Зала грецьких оригіналів і римських копій з грецьких оригіналів -
Палаццо Мала Фарнезіна, домівка музею античної скульптури Баракко -
Сходи музею -
Декор у внутрішньому дворику
Фонди музею[ред. | ред. код]
Музей створений на базі приватної колекції заможного володаря. Тому фонди несуть відбиток його колекціонерських зацікавлень, колекціонерських недоліків і вдалих придбань. Декотрий час барон цікавився артефактами Стародавнього Єгипту і ця частина колекцій відкриває нині експозиції. Але одна приватна особа не була в змозі зібрати настільки репрезентативну колекцію, котра би давала розгорнуту картину мистецтва такої довготривалої цивілізації, як Єгипет доби фараонів. Тому збірки Джованні Баракко поступаються кількістю і якістю багатьом іншим музеям з відділками мистецтва Стародавнього Єгипту (Британського музею, Лувра, міста Турина тощо). Досить мало експонатів з Месопотамії та творів етрусків. Дві окремі галузі — оригінали давньогрецьких майстрів з територій Греції та Італії (так звана Велика Греція), а також збірка копій давньоримських майстрів з грецьких оригіналів. Як і більшість приватних колекціонерів кінця 19 ст. Джованні Баракко не оминув давньогрецьку кераміку, що теж в експозиції. Окрема частина збірки — артефакти з острова Кіпр, що був перехрестям різних культур впродовж декількох тисячоліть.
В експозиції передано чотириста експонатів з фонду, загальна кількість музейних зал лише дев'ять.
-
Уламок єгипетського саркофага -
Скульптури, знайдені на території Великої Греції у Італії -
Мозаїка 12 століття. Колись прикрашала інтер'єр собору св. Петра до його перебудови за проектом Донато Браманте. -
Кам'яний рельєф з палацу в Ніневії -
Геракл, 5 ст. до н.е., з Кіпра -
Гермес з бараном, римська копія з давньогрецького оригінала -
Зразок надгробкової скульптури з Пальміри римського періоду -
Кам'яна поховальна урна з архітектурним декором, розкопки в Пренесте, 3 ст. н.е. -
Канопа з поховання з голівкою мавпи, 24 династія, Стародавній Єгипет -
Уламок рельєфу, розфарбована теракота 1 ст. до н.е.
.JPG)
Див. також[ред. | ред. код]
- Скульптура
- Археологія
- Колекціонування
- Скульптура Стародавньої Греції
- Надгробковий портрет Пальміри
- Капітолійські музеї
- Національний археологічний музей (Неаполь)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
- ↑ а б в Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2024.
- ↑ а б dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ https://www.museiincomuneroma.it/sites/default/files/f_servizio-scientifico/Carta%20dei%20servizi%202020.pdf — Musei in Comune.
- ↑ а б http://www.museobarracco.it/
- ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
- ↑ ISTAT ISTAT 2015 survey on museums and similar institutions — 2017.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
- ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бритова Н. Н., Лосева Н. М., Сидорова «Римский скульптурный портрет», М., «Искусство», 1975
- Carmelo Calci, Roma archeologica, Adnkronos Libri, Roma 2005 (pag. 219), ISBN 88-7118-184-0
- Maresita Nota Santi, Maria Gabriella Cimino, Museo Barracco. Alcune note sulla ristrutturazione del museo, Istituto Poligrafico e Zecca dello Stato, Roma 1991, ISBN 88-240-0214-5
- Maresita Nota Santi, Maria Gabriella Cimino, Museo Barracco, Istituto Poligrafico e Zecca dello Stato, Roma 1999, ISBN 88-240-3689-9
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей античної скульптури Джованні Баракко