Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття
49°04′58″ пн. ш. 24°42′28″ сх. д. / 49.08277777780577367° пн. ш. 24.70777777780577722° сх. д. / 49.08277777780577367; 24.70777777780577722Координати: 49°04′58″ пн. ш. 24°42′28″ сх. д. / 49.08277777780577367° пн. ш. 24.70777777780577722° сх. д. / 49.08277777780577367; 24.70777777780577722
Країна  Україна
Розташування Україна Україна
Івано-Франківська область,
Галицький район,
с. Крилос
Найближче місто Галич
Площа 4,5 га
Засновано 1979 р.
Вебсторінка davniyhalych.com.ua
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття. Карта розташування: Івано-Франківська область
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття
Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття (Івано-Франківська область)
Мапа

CMNS: Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття у Вікісховищі

Музе́й наро́дної архітекту́ри та по́буту Прикарпа́ття — музей просто неба в селі Крилосі (Галицький район Івано-Франківська область). Входить до складу національного заповідника «Давній Галич». Музей знайомить відвідувачів з архітектурою і побутом жителів Прикарпаття кінця XVII — початку XX ст. Заснований у 1979 році.

Музей розташований на території давнього городища, на першій лінії оборонних валів, навпроти урочища Прокаліїв сад, при автошляху Н09.

Склад музею[ред. | ред. код]

Площа музею становить 4,5 га. На ній розмішені чотири «мікросела», які представляють етнографічні райони Прикарпаття: Покуття, Гуцульщину, Бойківщину та Опілля.

В експозиції музею є велика колекція посуду (тарілки, горнята, глечики, горшки), народних тканин, одягу, опільської вишивки (жіночі й чоловічі сорочки, обруси, простирадла, народний одяг).

На території музею планується будівництво водяного млина, гуцульської церкви, фулюшні, заїжджого двору, в'їзної вежі.

Покуття[ред. | ред. код]

Покуття представлене олійнею та покутською хатою. Покутська хата (кінець XIX — початок XX ст.) перевезена до музею із села Торговиця Городенківського району. Олійня — типово господарська споруда, збудована наприкінці XIX століття і перевезена з села Олеші Тлумацького району.

Гуцульщина[ред. | ред. код]

Гуцульщина представлена двома ґраждами з села Устеріки Верховинського району (1889 рік) та гуцульської хатою.

Ґражда — типовий житлово-господарський комплекс місцевих гуцулів. Являє собою дерев'яний архітектурний ансамбль, що складається з житлового будинку і двору, обнесеного високою стіною з великими воротами. Виконуючи функції житла, ґражди слугували місцевим мешканцям як своєрідні фортеці, де можна було сховатися від дикого звіря, непрошених гостей і навіть від сходу снігової лавини.

Гуцульська хата 40-х років XX століття перенесена до музею із селища Ворохти Надвірнянського району.

Бойківщина[ред. | ред. код]

Бойківська курна хата (1787 р.) перенесена до музею із села Поляниці Долинського району. Це трикамерна курна хата — помешкання священика. Разом із житловим приміщенням у хаті була церковна школа і майстерня. В майстерні виставлені куделі, прялки. Бойківщину представляють також ще одна менша хата і будівля стодоли.

Опілля[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква

Опілля представлене хатою і дерев'яною церквою із ґанком.

Житло ополян у XVII–XIX ст. складалося з сіней, житлової кімнати і комори. Опільська хата збудована в середині XIX століття і перевезена з села Вікторів Галицького району.

Дерев'яна церква початку XX століття з села Поплавники Галицького району — найцікавіший експонат скансену.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дмитро Каднічанський. Скансени України. // Краєзнавство. Географія. Туризм № 16 (645), квітень 2010

Посилання[ред. | ред. код]