Муратов Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Муратов Володимир Іванович
Народився 1936
Діяльність фізик
Alma mater ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузь фізика плазми
Заклад ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки

Володимир Іванович Мура́тов — радянський та український фізик, педагог, спеціаліст з фізики плазми, лауреат Державної премії УРСР у галузі науки та техніки (1979). Завідувач кафедри фізики плазми фізико-технічного факультету Харківського університету (1974—2012)[1], парторг, потім декан фізико-технічного факультету (1981—1986).

Біографія[ред. | ред. код]

Володимир Муратов народився 1936 року. Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету.

В 1967 отримав ступінь кандидата фізико-математичних наук, захистивши дисертацію «Експериментальне дослідження нелінійної взаємодії хвиль у плазмі».

1 червня 1971 року обійняв посаду доцента кафедри фізики плазми на фізико-технічному факультеті Харківського університету. В 1973 отримав вчене звання доцента. 18 лютого 1974 року був призначений тимчасово виконуючим обов'язки завідувача кафедри фізики плазми, а 25 травня 1975 року затверджений на посаду завідувача[2].

В 1979 Муратову була присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техніки за роботу «Просвітлення плазмових хвильових бар'єрів в результаті лінійних кінетичних ефектів».

У 1989 році обійняв посаду професора кафедри фізики плазми[2].

Керував кафедрою фізики плазми до 2012 року, коли кафедра була об'єднана з кафедрою загальної та прикладної фізики у кафедру прикладної фізики та фізики плазми.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основний об'єкт досліджень Муратова — перехідне випромінювання, що генерується короткими нерелятивістськими електронними згустками на різних електродинамічних неоднорідностях (спіралях, діафрагмах).

У 2010-і роки Муратов займався створенням малогабаритного генератора коротких електромагнітних імпульсів тривалістю близько 100 пікосекунд[2].

Помер 7 грудня 2022 року.

Публікації[ред. | ред. код]

Дисертація[ред. | ред. код]

  • Экспериментальное исследование нелинейного взаимодействия волн в плазме: дисс. канд. физ.- мат. наук / В. И. Муратов. — Харьков, 1966. — 81 с.

Статті[ред. | ред. код]

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Власов В. В. Физико-техническому факультету и кафедре физики плазмы Харьковского университета – 50 лет // Universitates. — 2012. — № 1 (48) (3 червня). — С. 65—75. Архівовано з джерела 13 липня 2018.
  2. а б в История кафедры [Архівовано 2016-08-07 у Wayback Machine.] на сайте кафедры физики плазмы.