Мур Філіппа Августа
| Мур Філіппа Августа enceinte de Philippe Auguste | |
|---|---|
|
| |
| 48°51′43″ пн. ш. 2°20′25″ сх. д. / 48.86197200002777663° пн. ш. 2.340472000028° сх. д.Координати: 48°51′43″ пн. ш. 2°20′25″ сх. д. / 48.86197200002777663° пн. ш. 2.340472000028° сх. д. | |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[1] |
| Місто | Париж |
| Тип | мури містаd і втрачена спорудаd |
| Засновник | Філіпп II Август |
| Початок будівництва | 1190 |
| Побудовано | 1215 |
  Мур Філіппа Августа Мур Філіппа Августа (Франція) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Мур Філіппа Августа (фр. enceinte de Philippe Auguste) — оборонний мур в середньовічному Парижі, зведений за наказом французького короля Філіпа II Августа:
- на правому березі Сени в 1190—1209 роках;
- на лівому березі в 1200—1215 роках.
Один із трьох середньовічних мурів міста й один із семи (як мінімум), що існували в історії французької столиці. Історична пам'ятка (з 1889).
У 1190 році, перед тим як піти у хрестовий похід, король Філіпп II Август наказав захистити Париж з півночі оборонним муром з вежами й укріпленими брамами. Від річки Сени мур починався на рівні Луврського замку, піднімався на північ до нинішньої вулиці Етьєна Марселя, потім до вулиць Рю-Рамбюто (Rue Rambuteau) і Рю-Фран-Буржуа (Rue des Francs-Bourgeois), повертав під прямим кутом на вулицю Севіньє (Rue de Sévigné) біля нинішньої казарми пожежних і повертався до Сени посередині набережної Целестинців.
У південній частині міста фортечний мур почали зводити через десятиліття після північної. Мур починався біля Сени навпроти Лувру, обіймав нинішній Пантеон і повертався до річки в кінці бульвару Сен-Жермен. В обох частинах муру, північній і південній, було по шість брам і численні вежі. Деякі з веж увійшли в історію, як наприклад Нельська і Сен-Бернар на лівому березі і Барбо на правому.
- Музей Клюні
- Справа Нельської вежі (1314)
- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- L’enceinte de Philippe Auguste // Guide bleu Paris. — ISBN 978-2012424494.
- Париж // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)