Мєшков Микола Васильович
| Микола Васильович Мєшков | |
|---|---|
 Микола Мєшков | |
| Ім'я при народженні | Микола Васильович Мєшков |
| Народився |
30 травня (11 червня) 1851 Весьєгонськ, Російська імперія |
| Помер |
19 червня 1933 (82 роки) Москва, СРСР |
| Громадянство |
 Російська імперія,  СРСР |
| Національність | росіянин |
| Місце проживання | Meshkov Mansion (Perm)d |
| Діяльність | купець, громадський діяч, філантроп |
| Титул | почесний громадянин Пермі |
| Конфесія | православ'я |
| Батько | Vasily Meshkovd |
| Мати | Elena Meshkovad |
| У шлюбі з | Віра Никанорівна (в дівоцтві Болгарська) |
| Діти | дочка Олена |
.jpg)
Микола Васильович Мєшков (рос. Николай Васильевич Мешков; * 30 травня (11 червня) 1851, Весьєгонськ, Тверська губернія, Російська імперія — † 19 червня 1933, Москва, СРСР) — російський купець, благодійник і громадський діяч.
Біографія[ред. | ред. код]
Микола Мєшков народився в сім'ї Василя Миколайовича й Олени Іванівни Мєшкових. Батько служив у торговельній фірмі й достачав за кордон продовольство та шкіряну сировину. У 19 років Микола Мєшков влаштувався на роботу в Казані, в конторі купця Соболєва, що володів кількома пароплавами, баржами і пристанями в різних містах. У 1875 році перейшов на службу в Товаристві Волжсько-Камського пароплавства. Згодом за організаторські здібності був призначений «цілковито довіреним у басейні річки Кама». Після цього він одружився і в 1876-му переїхав до Пермі, а там спільно з компаньйоном — інспектором у галузі річкового страхування Михайлом Івановичем Шулятиковим (1845–1893) — відкрив власну справу. Компаньйони орендували пароплав «Пожва» і заробляли вантажними перевезеннями. У 1914 році Микола Мєшков придбав Товариство братів Ф. і Г. Каменських, яке стало називатися Товариство пароплавства і транспортування вантажів бр. Ф. і Г. Каменських і Мєшкова[1].
Перед Жовтневим переворотом статки Мєшкова становили майже 16 мільйонів рублів. Вантажообіг флоту, що належав йому на Камі і Волзі, за навігацію 1916 року перевищив 50 мільйонів пудів при загальній одноразовій вантажопідіймальності 17 мільйонів пудів. Про це свідчить пояснювальна записка, яку склав сам Мєшков у травні 1918-го. Цей флот налічував 27 поштово-пасажирських і 19 вантажних пароплавів[2].
Після Жовтневого перевороту Мєшков, на запрошення Красіна[2], працював у Наркоматі шляхів сполучення (1920–1931)[3].
Помер у Москві 19 червня 1933 року[4]. Похований на Німецькому кладовищі, ділянка 19.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Миколу Мєшкова не раз обирали гласним Пермської міської думи і губернського земського зібрання. Він сприяв відкриттю Пермського університету фінансував його й був обраний першим почесним членом цього навчального закладу. Про те, що ця допомога була значна, свідчив напис на фронтоні приміщення університету, присвячений матері Миколи Мєшкова: «Імени О. І. Мєшкової»[2]. Цей філантроп передав місту комплекс будівель, щоб заснувати Дім просвітницьких установ для незаможних водників, за що в 1914 році був удостоєний звання почесного громадянина Пермі. Відомий також відновленням в 1885–1889 роках однієї з архітектурних пам'яток Пермі, яку відтоді стали називати «Будинок Мєшкова».
Родина[ред. | ред. код]
- Дружина — Віра Никанорівна (в дівоцтві Болгарська)
- Дочка — Олена Мєшкова (за чоловіком Батюшкова); (1894–1975)
- Онука — Ірина Василівна Батюшкова (* 1916)
Джерела[ред. | ред. код]
- Екскурсія «Будинок Мєшкова і його власник» [Архівовано 26 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Р. И. Рабинович. «Опальный миллионер». Книжка про Миколу Мєшкова [Архівовано 7 листопада 2011 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мешков и его университет. Капитал-Weekly, № 60 (564), 19.04.2006. Архів оригіналу за 29.09.2007. Процитовано 29.01.2012.
- ↑ а б в Р. И. Рабинович. «Опальный миллионер». Архів оригіналу за 7 листопада 2011. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ История города: почётные граждане города, краткая характеристика их заслуг. Архів оригіналу за 17 серпня 2007. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ История города: день в истории: май. Архів оригіналу за 1 березня 2007. Процитовано 29 січня 2012.