Мєшко Віталій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мєшко Віталій Борисович
 Полковник
Загальна інформація
Alma Mater
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили Сухопутні війська
Рід військ Ракетні війська та артилерія
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «Честь. Слава. Держава»
Медаль «Честь. Слава. Держава»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Віта́лій Бори́сович Мєшко — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився у місті Володимир-Волинський у родині військово службовців. У 2000 р. закінчив Військовий інститут ракетних військ та артилерії (СумДУ). Служив в 62-гій окремій механізованій бригаді (Україна) та 26-тій окремій артилерійській бригаді (Україна).З 2005 р. розпочав службу в Ракетних військ та артилерій України, де служить і нині. У 2012 закінчив Національний університет оборони України імені Івана Черняховського — де отримав оперативно-тактичний рівень. На початку Війни на сході України обіймав посаду начальника оперативно-планового відділу штабу ракетних військ та артилерій, командування сухопутних військ ЗСУ. З 2014—2017 рр. брав участь в Антитерористичній операції на сході України на посадах офіцера групи ракетних військ та артилерій сектору, начальника артилерій сектора, начальника артилерій штабу Антитерористичної операції на сході України.[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015).
  • Медаль «Честь. Слава. Держава» (19 січня 2021) — за мужність, патріотизм, високу громадянську позицію, героїзм, бойові заслуги у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України[2];
  • Медаль «За військову службу Україні»[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Горіло довго": Про "Богів війни" та участь їх в Дебальцевській операції | «Таємниці війни» (укр.), архів оригіналу за 21 січня 2022, процитовано 21 січня 2022
  2. Розпорядження Київського міського голови №8. kyivcity.gov.ua.
  3. Указ Президента України № 353/2018

Джерела[ред. | ред. код]