Мідзогуті Кендзі
Кендзі Мідзогуті | |
---|---|
溝口 健二 | |
Дата народження | 16 травня 1898[1][2][…] |
Місце народження | Токіо, Японія[4] |
Дата смерті | 24 серпня 1956[4][1][…] (58 років) |
Місце смерті | Кіото, Японія[4] |
Поховання | Honmon-ji Temple Cemeteryd[5] |
Громадянство | Японія |
Професія | кінорежисер |
Роки активності | 1923—1956 |
IMDb | ID 0003226 |
Нагороди та премії | |
«Блакитна стрічка» за найкращу режисерську роботу | |
Кендзі Мідзогуті у Вікісховищі |
Ке́ндзі Мідзогу́ті (яп. 溝口 健二, Mizoguchi Kenji); 16 травня 1898, Токіо, Японія — 24 серпня 1954, Кіото, Японія) — японський кінорежисер, який нарівні з Ясудзіро Одзу і Акірою Куросавою визнаний видатним майстром японського кінематографу. Для його режисерської манери характерна техніка «плану-епізоду» («одна сцена — один план»), яка має на увазі відмову від монтажу на користь складних пересувань камери всередині кадру (план «емакімоно» за назвою довгого мальовничого сувою, розгорнутого по горизонталі)[6].
Біографія[ред. | ред. код]
Кендзі Мідзогуті народився в токійському районі Хонго в сім'ї покрівельника[7]. Сім'я мала середній достаток, поки батько не спробував зайнятися продажем плащів для солдатів під час Російсько-японської війни. Війна закінчилася занадто швидко, щоб інвестиції окупилися; родина опинилася в гнітючому становищі та переселилася в Асакусу, недалеко від театру й району борделів[7]. Старшу сестру Сусомо (Судзу) довелося віддати в чужу сім'ю; через деякий час прийомні батьки продали її в гейші. Ця подія глибоко вплинула на світогляд Мідзогуті, зумовивши головну тему його творчості — «нещастя жінок у світі чоловіків»[8], у тому числі їхнє животіння в будинках розпусти. Він усе життя різко протистояв батькові, який жорстоко поводився з матір'ю і сестрою.
Мідзогуті залишив школу в 13 років, щоб працювати й вивчати графіку в інституті Аохасі. Першою його роботою був дизайн реклами в Кобе. У 1915 році померла його мати, і старша сестра, залишивши батьківський дім, відвезла двох молодших братів до Токіо. У 1920 році Мідзогуті увійшов до світу кіноіндустрії як актор. Через три роки він став повноправним режисером на студії «Nikkatsu», поставивши свій перший фільм «Воскресіння кохання» під час страйку робітників.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Ранні роботи Кендзі Мідзогуті створені під сильним впливом німецького експресіонізму, середи них екранізації творів Юджина О'Нілла і Льва Толстого. Мідзогуті працював швидко, іноді знімаючи фільм за декілька тижнів. У 1920-1930-х роках він зняв більше за півсотню фільмів, більшість з яких нині вважаються втраченими.
Після Великого кантоського землетрусу Кендзі Мідзогуті переїхав у Кіото, де була розташована студія «Nikkatsu», і працював там, поки скандал не змусив його тимчасово відійти від справ: Юрико Ітідзе, жінка за викликом, з якою у нього були стосунки, напала на нього й порізала бритвою спину.
На фільмах першої половини 1930-х років позначилася схильність Мідзогуті до соціалізму. Сам режисер в останні роки життя говорив, що по-справжньому його кар'єра почалася фільмами «Осакська елегія» і «Гіонські сестри», обидва 1936 року. Поступово Мідзогуті завойовує репутацію режисера «нового реалізму». Однією з основних тем його фільмів стає безправна роль жінки в японському суспільстві.
Кендзі Мідзогуті, під враженням від долі сестри, зняв декілька фільмів про світ гейш і повій: «Гейша», «Район червоних ліхтарів» та ін.; героїні його фільмів беззахисні перед жорстокістю меркантильного світу.
В роки Другої світової війни Мідзогуті був вимушений іти на поступки військовому уряду. Найвідоміша стрічка цього періоду — епічний твір «Відданість в епоху Генроку» (1941), в основу якого лягла знаменита легенда про 47 ронінів.
На початку 1950-х Кендзі Мідзогуті спільно зі своїм постійним сценаристом Йосіката Єдою цілком переключився на дзідайґекі, запозичуючи сюжети з історії і фольклору. У цей період з'явилися його найвідоміші роботи: «Життя Охару, куртизанки» (1952), фільм, який сам режисер вважав найкращою своєю роботою; «Казки туманного місяця після дощу» (1953), удостоєні «Срібного лева» на Венеційському кінофестивалі та «Управитель Сансьо» (1954), один з улюблених фільмів критиків французької нової хвилі.
Ці роботи принесли режисерові, який у себе на батьківщині вважався старомодним, світове визнання. Справа доходила до того, що в Європі його «порівнювали з Шекспіром і Бетховеном за похмуру мелодію невідворотного року; з Рембрандтом, Тіціаном і навіть Пікассо за витончену мальовничість чорно-білого зображення»[8].
Кендзі Мідзогуті помер у розквіті творчих сил від лейкемії 24 серпня 1954 в Кіото. У 1975 році Кането Сіндо зняв повнометражний документальний фільм «Кендзі Мідзогуті — життя кінорежисера».
Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]
- 1929 : Уранішнє сонце сяє / 朝日は輝く
- 1929 : Токійський марш / 東京行進曲
- 1930 : Коханка іноземця / 唐人お吉
- 1933 : Білі нитки водоспаду / 滝の白糸
- 1934 : Перевал любові та ненависті / 愛憎峠
- 1935 : Падіння Осен / 折鶴お千
- 1936 : Осакська елегія / 浪華悲歌
- 1936 : Гіонські сестри / 祇園の姉妹 (Gion no shimai)
- 1937 : Протоки любові та ненависті / 愛怨峡
- 1939 : Повість про пізню хризантему / 残菊物語
- 1941 : Вірність в епоху Генроку (47 ронінів) / 元禄忠臣蔵
- 1944 : Міямото Мусасі / 宮本 武蔵
- 1945 : Знаменитий меч Бідземару / 名刀美女丸
- 1946 : П'ять жінок Утамаро / 歌麿をめぐる五人の女
- 1947 : Кохання акторки Сумако / 女優須磨子の恋 (Joyú Sumako no koi)
- 1948 : Жінки ночі / 夜の女たち
- 1949 : Полум'я мого кохання / わが恋は燃えぬ
- 1950 : Портрет пані Юкі / 雪夫人絵図
- 1951 : Пані Ою / お遊さま
- 1951 : Пані з Мусасіно / 武蔵野夫人
- 1952 : Сайкаку: життя жінки / 西鶴一代女 (Saikaku ichidai onna)
- 1953 : Казки туманного місяця після дощу / 雨月物語 (Ugetsu monogatari)
- 1953 : Гейша / 祇園囃子 (Gion bayashi)
- 1954 : Управитель Сансьо / 山椒大夫 (Sanshô dayû)
- 1954 : Жінка і чутка / 噂の女
- 1954 : Повість Тікамацу / 近松物語 (Chikamatsu monogatari)
- 1955 : Йокіхі / 楊貴妃 (Yōkihi)
- 1955 : Нова повість про рід Тайра / 新平家物語
- 1956 : Район червоних ліхтарів / 赤線地帯 (Akasen chitai)
Визнання[ред. | ред. код]
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
---|---|---|---|
Премія Kinema Junpo | |||
1937 | Найкращий фільм | Гіонські сестри | Перемога |
Венеційський міжнародний кінофестиваль | |||
1952 | Золотий лев | Сайкаку: життя жінки | Номінація |
Міжнародний приз | Перемога | ||
1953 | Золотий лев | Казки туманного місяця після дощу | Номінація |
Срібний лев | Перемога | ||
Премія Пазінетті | Перемога | ||
1954 | Золотий лев | Управитель Сансьо | Номінація |
Срібний лев | Перемога | ||
1955 | Золотий лев | Йокіхі | Номінація |
1956 | Золотий лев | Район червоних ліхтарів | Номінація |
Спеціальна згадка | Перемога | ||
Премія «Блакитна стрічка» | |||
1955 | Найкращий режисер | Повість Тікамацу | Перемога |
Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
1955 | Золота пальмова гілка | Повість Тікамацу | Номінація |
Премія «Майніті» | |||
1957 | Спеціальна нагорода | Перемога |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Мидзогути Кэндзи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Ugetsu :: rogerebert.com :: Great Movies. Архів оригіналу за 20 вересня 2012. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ а б Le Fanu, 2005, с. 22
- ↑ а б 1043963 Ъ-Weekend — Кайданність буття [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Нагороди та номінації Кендзі Мідзогуті на сайті IMDb (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Kenji Mizoguchi /Mesnil, Michel, ed. Paris: Seghers, 1965
- Tessier M. Dossiers du Cinéma — Mizoguchi Kenji. Paris: Editions Casterman, 1971
- Freiburg F. Women in Mizoguchi's Films. Melbourne: The Japanese Studies Centre, 1981
- Andrew D., Andrew P. Kenji Mizoguchi: a guide to references and resources. Boston: G.K. Hall, 1981
- McDonald K. Mizoguchi. Boston: Twayne Publishers, 1984
- Kirihara D. Patterns of time: Mizoguchi and the 1930s. Madison: University of Wisconsin Press, 1992
- Serceau D. Kenji Mizoguchi — un art de condensation. Bern: Lang, 1995
- Mizoguchi the Master/ Gerald O'Grady, ed. Toronto: Cinémathèque Ontario, 1997
- Le Fanu M. Mizoguchi and Japan. London: BFI Publishing, 2005
- Кэндзи Мідзогуті: Ретроспектива фильмов. М.; СПб, 2002 (рос.)
- Мунипов А. Мідзогуті: отрешенный взгляд// Искусство кино, 2003, № 3, с.83-91. (рос.)
- Берч Н. Кендзі Мідзогуті// Киноведческие записки, 2005, вип.75, с.137-162 (рос.)
- Годар Ж.-Л. Мідзогуті// Там же, с.167-169. (рос.)
- МИДЗОГУТИ, Кэндзи // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 84-85 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мідзогуті Кендзі
|