Мікора Олександр Ілліч

Мікора Олександр Ілліч
Народження	22 грудня 1925(1925-12-22) Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Смерть	5 травня 2014(2014-05-05) (88 років)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Київський державний художній інститут (1957)
Діяльність	художник
Вчитель	Касіян Василь Ілліч і Плещинський Іларіон Миколайович
Працівник	Барвінок і Малятко
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Мікора Михайло Олександрович
Учасник	німецько-радянська війна
Роботи в колекції	Музей історії Києва, Національний музей Тараса Шевченка, Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка, Чернігівський обласний художній музей і Прилуцький краєзнавчий музей імені В. І. Маслова
Нагороди

Олександр Ілліч Міко́ра (22 грудня 1925, Жаркевич — 5 травня 2014, Київ) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Заслужений художник України з 1995 року. Батько живописця Михайла Мікори.

Біографія

Народився 22 грудня 1925 року на хуторі Жаркевич Північно-Кавказького краю РРФСР (у 1999 році знятий з обліку у Краснодарському краї Російської Федерації). Брав участь у німецько-радянській війні. Служив у стрілецьких військах, мав військове звання сержанта. Нагороджений медаллю «За відвагу» (18 жовтня 1943), орденом Червоної Зірки (4 листопада 1944).

У 1949—1950 роках викладав малювання у Хабаровському педагогічному училищі. З 1951 року працював у товаристві «Художник» у Краснодарі. 1957 року закінчив Київський державний художній інститут, де навчався у Василя Касіяна, Іларіона Плещинського.

Після здобуття мистецької освіти працював у Києві: протягом 1957—1961 років — художнім редактором журналу «Барвінок», у 1963—1974 роках — художнім редактором журналу «Малятко».

Мешкав у Києві в будинку на проспекті 40-річчя Жовтня, № 112, квартира № 53 та у будинку на вулиці Академіка Заболотного, № 95, квартира № 45. Помер у Києві 5 травня 2014 року.

Творчість

Працював у галузях книжкової та станкової графіки, станкового живопису (писав портрети, пейзажі). Серед робіт:

• серія портретів «Мої однополчани» (1987);
• «Тиша» (1992);
• «Місток» (1994);
• «Надвечір'я» (1994);
• «Осіннє золото» (1996);
• «Над островом Березань» (1997);

серії літографій

• «Пам'ять ветерана» (1980);
• «За Київ рідний» (1982—1983);
• «З вірою в Перемогу» (1984);
• «Шляхами Перемоги» (1986);

серії пастелей

• «Пейзажі України» (1985—2003);
• «Седнівські пейзажі» (1987);
• «Навколо Києва» (1990—2003);

живопис

• триптих «Звільнення Європи» (1986);
• «Тарасова гора» (1995);
• «Хатина в яру» (1995);
• «Березневий ранок» (1995);
• «Дніпровські заплави» (1998);
• «На Черкащині» (1998);
• «Продавець сигарет (Доля переможця)» (1998);
• «Нас залишалось тільки троє…» (2004).

ілюстрації до книг

• «Солнце улыбнулось» Олександра Бродського (1973);
• «Хоробрий Сашко» Дмитра Ткача (1975);
• «Гвардії Савочка» Юрія Збанацького (1977).

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1968 року, зарубіжних — з 1982 року, всесоюзних — з 1985 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1984, 1990, 2000, 2005 роках, Луганську у 1991 році.

Роботи художника зберігаються у Музеї історії Києва, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві, Полтавському і Чернігівському художніх музеях, Прилуцькому краєзнавчому музеї, а також музеях Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Греції, Великої Британії, Німеччини, Португалії, Ірландії.

Література

• Мікора Олександр Ілліч // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 415—416. — ISBN 5-88500-071-9.;
• В. І. Давиденко. Мікора Олександр Ілліч // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.