Мінгячавірське водосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Мінгячавірське водосховище
Мінгячевірське водосховище з космосу (2010)
40.92/46.8
Країна Азербайджан Азербайджан
Розташування Самуський район, Євласький район, Геранбойський район
Висота над р. м. 83 м м
Розміри 70 × 18 км
Довжина 70 км
Ширина 18 км
Площа 605 км²
Об'єм 16,1 км³
Найбільша глибина 75 м
Середня глибина 27  м
Вливаються Кура, Іорі, Алазані і Gyandzhachayd
Виливається Кура
Гребля Мінгячевірська ГЕС
Мінгячавірське водосховище. Карта розташування: Азербайджан
Мінгячавірське водосховище
Мінгячавірське водосховище
Мінгячавірське водосховище (Азербайджан)
Мапа
CMNS: Мінгячавірське водосховище у Вікісховищі

Мінгячавірське водосховище (азерб. Mingəçevir su anbarı) або Мінгячавірське море (азерб. Mingəçevir dənizi),[1][2][3]) — велике водосховище на північному заході Азербайджану. Це найбільша водойма на Кавказі.[4] Наповнення водосховища почалося в 1953 році і завершилося у 1959 року[5]

Опис[ред. | ред. код]

Водосховище було побудоване на ділянці річки Кура, що протікає через гору Боздаг, у 1953 році[6] Обсяг наповнення водойми становить 83 метри, тоді як об'єм становить 15,73 км³. Водосховище було заповнене до максимального рівня в 1959, 1963, 1968, 1973, 1975, 1976, 1978, 1988 і 2010 роках. Водосховище 70 кілометрів у довжину, а його ширина 18 кілометрів. Максимальна глибина становить 75 метрів, а середня — 26. Довжина по береговій лінії 247 кілометрів, загальна площа 605 км².[5] На водосховищі розташована найбільша гідроелектростанція Азербайджану — Мінгячавірська ГЕС, яка має встановлену електричну потужність 401,6 мегават. Довжина дамби ГЕС становить 1 кілометр 550 метрів, його ширина становить 16 метрів, а висота — 80[7].

Водосховище забезпечує водою Верхньо-Карабахський і Верхньо-Ширванський канали. Його також використовують для рибальства, водопостачання та зрошення.

Орографічний опис[ред. | ред. код]

Для обох берегів річки Кура характерні скелі. Вони також спостерігаються там, де річка впадає в Мінгячавірське водосховище. Проте в районі водосховища поширені піщано-глинисті відклади, що належать до палеогену — неогену. На околицях Мінгячавірського водосховища періодично відбуваються зсувні процеси.[8]

Можлива військова ціль[ред. | ред. код]

У контексті Карабаського конфлікту вчені та політики припустили можливість використання Мінгячевирського водосховища як військової цілі вірменських військ. Російський етнограф Сергій Арутюнов заявив в інтерв'ю 2010 року:[9]

Не буду розкривати військову таємницю – це відкрито визнали в Генштабі Вірменії, – що артилерійські батареї Вірменії або НКР, які дислокуються на вершині Карабахських гір, знаходяться за 40 кілометрів від Мінгячевірського водосховища. Один удар, і центральний Азербайджан перетвориться на море.

Після вірмено-азербайджанських сутичок у 2014 році міністр оборони Вірменії Оганян Сейран Мушегович на засіданні уряду 7 серпня заявив, що війська цивільної оборони МНС Азербайджану останнім часом в основному охороняли Мінгячавірську гідроелектростанцію, побоюючись нападу вірменських сил[10]. Наступного дня Міністерство оборони Азербайджану оприлюднило заяву, в якій говорилося, що «вірменський народ повинен знати, що відповідь на будь-які спроби саботажу проти Мінґячевирської ГЕС з боку Вірменії буде ще жахливішою»[11] і попереджало, що Азербайджан мав можливість зруйнувати Єреван, столицю Вірменії[12].

Тельман Зейналов, президент Національного центру екологічного прогнозування, заявив у інтерв'ю, що вся територія від Аррана (тобто великий трикутник землі, від низовини на сході, що піднімається до гір на заході, утворена злиттям річок Кура і Аракс)[13] до Баку, столиці Азербайджану, буде затоплено, якщо Мінґячевірську дамбу буде зруйновано. За його словами, це призведе до «масштабної екологічної катастрофи». Зейналов додав, що вірменська сторона повинна бути обережною, оскільки повінь «вплине на обидві сторони», і більша частина окупованого Вірменією Нагірного Карабаху також буде затоплена.[14] Це твердження було спростоване вірменським аналітиком Грантом Мелік-Шахназаряном. Він заявив, що води Мінгячевирського водосховища не можуть досягти високогір'я Карабаху.[15]

У липні 2020 року колишній міністр оборони Вірменії Вагаршак Арутюнян згадав про атаку на дамбу водосховища в інтерв'ю.[16]

У липні 2020 року речник Міністерства оборони Азербайджану Вагіф Даргалі заявив: «рельєф території Мінгячавірського водосховища, його захисні земельні споруди в цьому районі та сучасні системи протиповітряної оборони, які перебувають на озброєнні військ протиракетної оборони країни, роблять удар по цьому стратегічно важливому об'єкті неможливим».[17]

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Ilʹin, Mikhail (1948). От Черного до Каспийского моря.
  2. Davydov, Mitrofan (1958). От Волхова до Амура.
  3. Azərbaycan Milli Kitabxanası.
  4. Coene, Frederik (2010). The Caucasus : an introduction. London: Routledge. ISBN 978-0-415-48660-6.
  5. а б Swietochowski, Tadeusz; Collins, Brian C. (1999). Historical Dictionary of Azerbaijan (англ.). Scarecrow Press. с. 81. ISBN 978-0-8108-3550-4.
  6. Rivers, Lakes and Reservoirs of Azerbaijan Republic. Ministry of Ecology and Natural Resources (Azerbaijan). Архів оригіналу за 2 July 2014. Процитовано 11 червня 2014.
  7. Melioration JSC. web.archive.org. 19 січня 2011. Архів оригіналу за 19 січня 2011. Процитовано 23 квітня 2023.
  8. Urban Groundwater Management and Sustainability. Springer. October 2006. ISBN 9781402051746.
  9. Մի համազարկ' եւ կենտրոնական Ադրբեջանը ծով կդառնա. Hetq (вірм.). 16 серпня 2010. Архів оригіналу за 17 May 2016. Процитовано 4 лютого 2021.
  10. Shoghikyan, Hovhannes (7 серпня 2014). "Մեր զինված ուժերը պատրաստ են իրենց առջև դրված խնդիրն իրականացնելու"․ Օհանյան. azatutyun.am (вірм.). Radio Free Europe/Radio Liberty. Архів оригіналу за 3 October 2015. Процитовано 4 лютого 2021. Պաշտպանության նախարար Սեյրան Օհանյանը արձագանքեց, որ Ադրբեջանի արտակարգ իրավիճակների նախարարության քաղպաշտպանության զորքերը վերջին շրջանում հիմնականում պաշտպանում են Մինգեչաուրի ջրամբարը՝ մտավախություն ունենալով, որ հայկական կողմը կարող է այդտեղ գործողություններ իրականացնել։
  11. Azerbaijani Defense Ministry: "Our Army, targeting Armenia with missiles, is ready to fulfill even the order of destroying Yerevan". apa.az. 8 серпня 2014. Архів оригіналу за 5 March 2016. Процитовано 4 лютого 2021.
  12. Bender, Jeremy (8 серпня 2014). Azerbaijan's Army Says It Is 'Ready To Fulfill Even The Order Of Destroying' Armenia's Capital City. Business Insider. Архів оригіналу за 4 October 2020. Процитовано 4 лютого 2021.
  13. Bosworth, C. E. (15 грудня 1986). Arrān. Encyclopædia Iranica. Архів оригіналу за 27 July 2017. Процитовано 4 лютого 2021.
  14. Тельман Зейналов: "Если армяне взорвут Мингечаур, то Карабах останется под водой". haqqin.az (рос.). 7 серпня 2014. Архів оригіналу за 8 October 2020. Процитовано 4 лютого 2021.
  15. Հրանտ Մելիք-Շահնազարյանն արձագանքել է ադրբեջանական հոխորտանքներին. "Ջրերը չեն կարող դաշտավայրից լեռներ հոսել" (вірм.). Armenpress. 7 серпня 2014. Архів оригіналу за 3 October 2015. Процитовано 4 лютого 2021.
  16. Մեր հարվածային ուժերը կարող են ոչնչացնել Ադրբեջանում բոլոր թիրախները, այդ երկրի 2/3 կմնա ջրի տակ․ Վաղարշակ Հարությունյան. factor.am (вірм.). 2 липня 2020. Архів оригіналу за 13 July 2020.
  17. Baku, Yerevan exchange statements on possibility of striking critical infrastructure. tass.com. TASS. 17 липня 2020. Архів оригіналу за 4 August 2020. Процитовано 4 лютого 2021.