Мінько Валерій Вікентійович
 | ||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 8 серпня 1971 (52 роки) | |||||||||||||||||||||
| Барнаул, СРСР | ||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  СРСР Росія
| |||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Валерій Вікентійович Мінько (рос. Валерий Викентьевич Минько, нар. 8 серпня 1971, Барнаул) — радянський та російський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Більшу частину кар'єри провів у ЦСКА (Москва), а також зіграв 4 гри за національну збірну Росії.
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Спочатку Мінько займався хокеєм. Грав від школи на приз «Золота шайба». Влітку, щоб не втрачати форму, грав у футбол. Батько футболіста був родом з Білорусі і вболівав за мінське «Динамо», а після переїзду до Барнаула став вболівати і за місцевих «динамівців», не пропускаючи жодної домашньої гри команди і мріючи щоб його син теж колись грав за цю команду, в результаті хлопець вирішив залишитись у футболі, не зважаючи на те, що батько загинув у автокатастрофі, коли Валерію було лише 12 років[1]. На одній ігор молодого хлопця запримітив його майбутній перший тренер Анатолій Кирилович Луц і запросив в дитячу спортивну школу центрального району міста Барнаула, СДЮШОР «Динамо». Спочатку Валерій був нападником, після чого перекваліфікувався в півзахисника. Лише в 1989 році головний тренер юнацької збірної Геннадій Іванович Костилєв вирішив, що найкращою позицією для хлопця є гра у захисті[2].
У дорослому футболі дебютував 1988 року виступами за першу команду «Динамо» (Барнаул), в якій провів півтора року, взявши участь у 3 матчах Другої ліги СРСР. В середині сезону 1989 року юнацька збірна СРСР, в якій грав Мінько, проводила товариську гру проти ЦСКА (Москва), після якої Валерія запросили до столичної команди. З нею він того ж року виграв Першу лігу і вийшов до Вищої. Дебютував за клуб в 17 років в матчі чемпіонату проти ризької «Даугави». У сезоні 1991 року він завоював титул чемпіона Радянського Союзу та виграв Кубок СРСР, хоча основним гравцем не був. І лише після того як 1992 року більшість основних гравців покинули клуб, Мінько зумів заявити про себе.
Під час відбіркового матчу молодіжного чемпіонату Європи в листопаді 1993 року Мінько отримав важку травму при зіткненні з суперником. Удар прийшовся в район нирки, яку довелося видаляти. Три дня Валерій перебував в реанімації, тим не менш вирішив відновити свою футбольну кар'єру. Пропустив через травму 8 місяців. Повернувся на поле в другому колі 1994 року. ЦСКА тренував вже Олександр Федорович Тарханов, у якого Мінько відразу потрапив до основного складу і в подальшому був стабільним основним гравцем «армійців» на тривалі роки. У 1997 році він був капітаном команди, але згодом пов'язка була передана Дмитру Кузнєцову. Валерій став одним із символів команди 90-х. Зіграв понад 200 матчів з червоно-синьою футболкою, встановивши на той момент з 234 іграми рекорд за кількістю виступів за «армійців» у чемпіонатах Росії[3] (згодом його обігнав Сергій Семак, а потім і ряд інших футболістів).
У 2001 році головний тренер москвичів Павло Садирін почав використовувати Дениса Євсікова та Олега Корнаухова на флангах в обороні, а Мінько грав все рідше і рідше. Після того, як Валерій Газзаєв прийшов на тренерський пост, Мінько взагалі виявився непотрібним новому наставнику[4] і у 2002 році він перейшов до «Кубані», що грала у другому за рівнем дивізіоні країни. Там у матчі проти «Динамо» (Санкт-Петербург) Валерій серйозно травмувався[5], після чого вирішив закінчити ігрову кар'єру.
Виступи за збірні[ред. | ред. код]
У складі юнацької збірної СРСР до 18 років став переможцем юнацького чемпіонату Європи 1990 року в Угорщині.
1991 року дебютував у складі юнацької збірної СРСР (U-20), з якою став бронзовим призером молодіжного чемпіонату світу 1991 року в Португалії, на якому зіграв у всіх шести іграх, а у грі за 3-тє місце забив останній вирішальний післяматчевий пенальті у ворота австралійців, який і приніс медалі радянській команді. Загалом на юнацькому рівні взяв участь у 10 іграх, відзначившись одним забитим голом.
Згодом виступав за молодіжну збірну Росії. 16 листопада 1993 року під час гостьового відбіркового матчу чемпіонату Європи серед молодіжних команд проти Греції в Афінах отримав сильний удар в бік, тим не менш вирішив дограти матч. Грецькі лікарі визначили ниркову гематому і прописали гравцеві постільний режим. Після повернення в Москву стан Мінька погіршився і 19 листопада йому була зроблена термінова операція з видалення нирки. Тим не менш травма призвела до того, що захисник не зміг швидко дебютувати за збірну Росії та втратив можливість поїхати на чемпіонат світу 1994 року.
9 жовтня 1996 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії в грі відбору на чемпіонат світу 1998 року проти Ізраїлю (1:1). Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 4 матчі.
Кар'єра тренера[ред. | ред. код]
Закінчив Волгоградський державний інститут фізичної культури (1996)[6].
З 2003 року став працювати у футбольній школі ЦСКА, був тренером молодіжної команди ЦСКА (Москва).
Статистика виступів[ред. | ред. код]
Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]
| Сезон | Команда | Чемпіонат | ||
|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | ||
| 1988 | «Динамо» (Барнаул) |
Друга ліга | 2 | - |
| 1989 | Друга ліга | 1 | - | |
| 1989 | ЦСКА (Москва) |
Перша ліга | 1 | - |
| 1990 | Вища ліга | - | - | |
| 1991 | Вища ліга | 8 | - | |
| 1992 | ЦСКА (Москва) |
Вища ліга | 18 | 2 |
| 1993 | Вища ліга | 26 | 6 | |
| 1994 | Вища ліга | 16 | 2 | |
| 1995 | Вища ліга | 24 | - | |
| 1996 | Вища ліга | 33 | 1 | |
| 1997 | Вища ліга | 28 | 1 | |
| 1998 | Вищий дивізіон | 25 | 1 | |
| 1999 | Вищий дивізіон | 28 | 1 | |
| 2000 | Вищий дивізіон | 19 | - | |
| 2001 | Вищий дивізіон | 16 | - | |
| 2002 | «Кубань» |
Перший дивізіон | 3 | - |
Титули і досягнення[ред. | ред. код]
- Чемпіон СРСР (1):
- Володар Кубка СРСР (1):
Індивідуальні[ред. | ред. код]
- У списках 33-х найкращих футболістів чемпіонату Росії (3): № 2 (1996, 1998, 1999)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ПРОГРАММКА ЧР ЦСКА — Анжи, 6 мая 2001 г. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ Профіль [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] на cskalogia.ru [Архівовано 9 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Валерий Минько: Врачи дали гарантию, что я могу играть. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ Газзаев выставил на трансфер девять человек. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ Валерий МИНЬКО — rusteam.permian.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 22 лютого 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- Мінько Валерій Вікентійович на сайті ФІФА (англ.)
- Мінько Валерій Вікентійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Мінько Валерій Вікентійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
| |||||||
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
