Мітрюшкін Антон Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Антон Мітрюшкін
Антон Мітрюшкін
Антон Мітрюшкін
Особисті дані
Повне ім'я Антон Володимирович Мітрюшкін
Народження 8 лютого 1996(1996-02-08) (28 років)
  Красноярськ, Росія
Зріст 189 см
Вага 79 кг
Громадянство Росія Росія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Німеччина «Фортуна» (Д)
Номер 30
Юнацькі клуби
2003—2007
2008—2009
2009—2013 		Росія СКА (Р-на-Д)
Росія «Ростов»
Росія «Спартак» (М)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2013—2015 Росія «Спартак» (М) 3 (-5)
2013—2015 → Росія «Спартак-2» (М) 10 (-13)
2016—2020 Швейцарія «Сьйон» 66 (-111)
2016—2019 → Швейцарія «Сьйон II» 15 (-22)
2020—н.ч. Німеччина «Фортуна» (Д) 0 (0)
2020—н.ч. → Німеччина «Фортуна II» 8 (-10)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2011—2013
2012—2013
2014—2015
2014—2017 		Росія Росія (U-16)
Росія Росія (U-17)
Росія Росія (U-19)
Росія Росія (U-21) 		16 (-9+)
21 (-17)
9 (-8)
14 (-24)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Антон Володимирович Мітрюшкін (рос. Антон Владимирович Митрюшкин; нар. 8 лютого 1996, Красноярськ, Росія) — російський футболіст, воротар німецького клубу «Фортуна» (Дюссельдорф). Виступав за молодіжну збірну Росії. Переможець юнацького чемпіонату Європи 2013.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в Красноярську. У семирічному віці разом з родиною переїхав до родичів у Ростов-на-Дону. Батько, Володимир Мітрюшкін — багаторазовий чемпіон СРСР з хокею з м'ячем у складі красноярського «Єнісею»[1].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

«Спартак»

[ред. | ред. код]

Футболом починав займатися у школі ростовського СКА, поруч зі стадіоном якого проживав зі сім'єю. Першим тренером Антона став Костянтин Валентинович Бойко. Потім перейшов до табору іншого місцевого клубу — «Ростова»[2]. Тренуючись в складі головної команди міста, отримав запрошення зіграти за збірну Дитячої футбольної ліги. В одному зі змагань потрапив в поле зору селекціонерів столичного «Спартака»[2]. У підсумку у віці 14 років Мітрюшкін опинився в академії клубу, де почав працювати з тренером воротарів Юрієм Дарвіном[1]. На початку 2013 року потрапив до дублюючого складу команди, а вже наприкінці березня дебютував за «Спартак» в молодіжній першості Росії. 30 березня провів всі 90 хвилин в домашньому матчі з однолітками з «Кубані», яку «червоно-білі» виграли з мінімальним рахунком[3]. Уже в наступному матчі в Ростові-на-Дону проти своїх колишніх одноклубників Мітрюшкін знову з перших хвилин захищав ворота своєї команди. На 82-ій хвилині за рахунку 4:0 поступився місцем на полі Владиславу Терьошкін, а його партнери в кінцівці поєдинку змогли забити п'ятий м'яч[4]. 10 квітня головний тренер Валерій Карпін замість травмованого Сергія Песьякова запросив на тренування 17-річного Мітрюшкіна[5]. А вже на матч чергового туру Прем'єр-ліги проти «Амкара» вперше потрапив в офіційну заявку основного складу «Спартака»[6]. Після повернення з переможного чемпіонату Європи продовжив тренування з «основою», що почала підготовку до завершального матчу сезону з владикавказької «Аланією»[7].

За основний склад «Спартака» дебютував 8 березня 2014 в матчі проти «Терека», ставши наймолодшим основним воротарем в історії клубу. Уже на 33-ій секунді пропустив м'яч, який став єдиним у поєдинку.

5 вересня 2014 року взяв участь у матчі відкриття стадіону «Відкриття-Арена»[8], вийшовши на заміну[9].

«Сьйон»

[ред. | ред. код]

1 лютого підписав зі швейцарським клубом «Сьйон» контракт за схемою «3,5+1»[10]. «Спартак» залишив за собою пріоритетне право викупу Мітрюшкіна в разі, якщо йому надійде пропозиція з клубу РФПЛ[11]. 23 квітня в матчі проти «Лугано» дебютував у швейцарській Суперлізі[12]. У наступному турі в матчі з лідером чемпіонату «Базелем» став найкращим гравцем матчу за версією уболівальників[13]. У матчі 34-го туру віддав гольову передачу та відбив пенальті[14].

Відбив два удари в післяматчевій серії пенальті в півфіналі Кубку Швейцарії проти «Люцерна» (0:0, по пенальті 6:5), тим самим допоміг команді вийти у фінал Кубку Швейцарії 2016/17. У другому турі сезону 2017/18 року в матчі з «Лозанною-Спорт» вивів команду з капітанською пов'язкою, ставши наймолодшим капітаном в історії клубу. Пошкодив хрящову тканину лівого колінного суглоба в матчі з «Грассгоппером» 26 листопада 2017 року. 4 грудня переніс операцію, проте процес відновлення затягнувся, і Мітрюшкін приступив до тренувань лише в січні 2019 року[15]. Наприкінці травня контракт продовжений на три сезони. 19 липня провів першу офіційну гру за півтора року — в домашньому матчі першого туру чемпіонат Швейцарії «Сьйон» програв «Базелю» 1:4[16]. 30 червня 2020 року Мітрюшкін покинув швейцарський клуб[17].

«Фортуна»

[ред. | ред. код]

У липні 2020 року побував на перегляді в «Монако»[18], але після приходу Ніко Ковача вирішив не переходити в команду[19].

27 жовтня 2020 року підписав однорічний контракт з клубом «Фортуна» (Дюссельдорф)[20].

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

За юнацьку збірну Росії, складену з гравців 1996 року народження виступав з 2011 року, коли дебютував за неї в товариському матчі. У 2012 році в її складі брав участь в міжнародному турнірі «Монтегю» і Меморіалі імені Віктора Баннікова[21]. На Меморіалі збірна посіла друге місце, у фіналі в серії пенальті поступившись збірній України. Мітрюшкін провів на вища вказаному турнірі три гри й пропустив один м'яч. 25 вересня 2012 роки зіграв у першому відбірковому матчі юнацького чемпіонату Європи 2013 року в Словаччині з однолітками з Чехії. У тому матчі пропустив 3 м'ячі[22]. Однак надалі збірна Росії обіграла збірні Данії та Чорногорії і вийшла в елітний відбірковий раунд. Тут збірна під керівництвом Дмитра Хомуха обіграла збірні Словенії та Англії з однаковим рахунком 2:1 і поступилася португальцям, але при цьому змогла завоювати путівку в фінальну частину турніру[23]. У фінальному турнірі, який проходив у Словаччині, в п'яти матчах Мітрюшкін пропустив лише один м'яч в основний час в матчі з італійцями. Півфінальна зустріч зі збірною Швеції завершилася нульовою нічиєю, а долю поєдинку й путівки в фінал вирішувалася в серії післяматчевих пенальті, яка завершилася з рахунком 10:9 на користь росіян. Антон відбив один м'яч від Мірзи Халваджіча, а потім в свою чергу реалізував свій удар[24]. Фінальна зустріч з Італією також завершилася «сухою» нічиєю, а в серії пенальті Мітрюшкін відбив три удари суперника, в результаті чого російська збірна перемогла 5:4 і стала переможцем юнацького чемпіонату Європи[25]. Після закінчення турніру в УЄФА відзначили гру юного росіянина, назвавши Мітрюшкіна найкращим гравцем першості[26].

У 2015 році став срібним призером юнацького чемпіонату Європи в Греції. На турнірі зіграв у матчах проти команд Нідерландів[27], Німеччини[28], Греції[29] та двічі Іспанії[30][31].

Досягнення

[ред. | ред. код]
«Спартак» (Москва)
  • Росія Молодіжна першість Росії
    • Чемпіон (1): 2012/13
«Спартак-2» (Москва)
«Сьйон»
збірна Росії

Особисті

[ред. | ред. код]

Статистика виступів

[ред. | ред. код]
Станом на 27 жовтня 2020 року
Клуб Ліга Сезон Ліга Кубки Єврокубки Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Росія «Спартак» (Москва) Прем'єр-ліга 2013/14 2 -3 1 -1 0 0 3 -4
2014/15 1 -2 0 0 0 0 1 -2
Загалом 3 -5 1 -1 0 0 4 -6
Швейцарія «Сьйон» Суперліга 2015/16 7 -11 0 0 0 0 7 -11
2016/17 35 -55 5 -9 0 0 40 -64
2017/18 16 -27 1 -2 2 -4 19 -33
2018/19 0 0 0 0 0 0 0 0
2019/20 8 -18 2 -1 0 0 10 -19
Загалом 66 -111 8 -12 2 -4 76 -127
Німеччина «Фортуна» (Д) Друга Бундесліга 2020/21 0 0 0 0 0 0 0 0
Загалом 0 0 0 0 0 0 0 0
Усього за кар'єру 69 -116 9 -13 2 -4 80 -133

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Антон Митрюшкин: «Всегда с отцом болели за «Спартак» (рос.). Spartak.com. 8 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  2. ↑ а б Тимур Ганеев. (13 травня 2013). Митрюшкин: «Моя цель — стать первым номером «Спартака» (рос.). «Известия». Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  3. ↑ Спартак (мол.) — Кубань (мол.) 1:0 (рос.). Sportbox.ru. 30 березня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  4. ↑ Ростов (мол.) — Спартак (мол.) 0:5 (рос.). Sportbox.ru. 5 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  5. ↑ Митрюшкин тренировался с основой «Спартака» (рос.). spartakworld.ru. 10 квітня 2013. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 17 травня 2013.
  6. ↑ Спартак (мол.) — Амкар (мол.) 2:0 (рос.). Sportbox.ru. 14 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  7. ↑ Митрюшкин тренировался с основой (рос.). Spartak.com. 21 травня 2013. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  8. ↑ Championat.com — «Спартак» и «Црвена Звезда» сыграли вничью в первом матче на «Открытие Арене» [Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Championat.com — Отчет о матче открытия стадиона «Открытие Арена» между командами «Спартак» Москва и «Црвена Звезда» Белград [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ «Сьон» объявил о переходе Митрюшкина и Гекаса [Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ У «Спартака» есть приоритетное право выкупа Митрюшкина [Архівовано 21 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ SION VS. LUGANO 3 - 1 (англ.). soccerway.com. 2016—2004. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. Процитовано 12 квітня 2021.
  13. ↑ Антон Митрюшкин признан лучшим игроком матча с «Базелем» по версии болельщиков. Евроспорт. 1 травня 2016. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 27 червня 2016.
  14. ↑ Вратарь Митрюшкин сделал голевую передачу и отразил пенальти в матче с «Туном». Чемпионат.com. 17 травня 2016. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 27 червня 2016.
  15. ↑ Митрюшкин приступил к тренировкам. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 12 квітня 2021.
  16. ↑ Чудовищная ошибка Антона Митрюшкина. Как? [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Иван Соколов. Антон Митрюшкин покинул «Сьон». www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 30 червня 2020.
  18. ↑ Головин отметился голом в товарищеском матче «Монако», Митрюшкин вышел на замену [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ «У меня нет столько времени». Антон Митрюшкин покинул «Монако» [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ Бывший вратарь «Спартака» Митрюшкин стал игроком «Фортуны» [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. ↑ Антон Митрюшкин (рос.). RFS.ru. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  22. ↑ Чехия (U-17) — Россия (U-17) 3:0 (рос.). Sportbox.ru. 14 квітня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  23. ↑ Евгений Трушин, Евгений Вагин. (29 березня 2013). На Евро через поражение (рос.). «Газета.Ru». Архів оригіналу за 5 червня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  24. ↑ Россия (U-17) — Швеция (U-17) 0:0 (рос.). Чемпионат.com. 14 травня 2013. Архів оригіналу за 22 травня 2013. Процитовано 17 травня 2013.
  25. ↑ Сборная России – чемпион Евро-2013! (рос.). RFS.ru. 17 травня 2013. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  26. ↑ Richard Binks. (19 травня 2013). 2013: Anton Mitryushkin (англ.). UEFA.com. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
  27. ↑ NETHERLANDS U19 VS. RUSSIA U19 1 - 0 (англ.). soccerway.com. 7 липня 2015. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
  28. ↑ Россия (до 19) VS. Германия (до 19) 2:2 (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 12 квітня 2021.
  29. ↑ RUSSIA U19 VS. GREECE U19 4 - 0 (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 12 квітня 2021.
  30. ↑ SPAIN U19 VS. RUSSIA U19 1 - 3 (англ.). soccerway.com. 7 жовтня 2015. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 12 квітня 2021.
  31. ↑ SPAIN U19 VS. RUSSIA U19 2 - 0 (англ.). soccerway.com. 2015—2007. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 12 квітня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
«Фортуна» (Дюссельдорф) — поточний склад
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мітрюшкін_Антон_Володимирович&oldid=36115555