Міус-фронт (меморіальний комплекс)
| Меморіальний комплекс Міус-фронт | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| «Сходи героїв» | ||||
|
48°07′37″ пн. ш. 38°47′35″ сх. д. / 48.12694° пн. ш. 38.79306° сх. д.Координати: 48°07′37″ пн. ш. 38°47′35″ сх. д. / 48.12694° пн. ш. 38.79306° сх. д. | ||||
| Статус | Пам'ятка історії національного значення | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування |
Хрустальний Луганська область | |||
| Тип будівлі | меморіальний комплекс | |||
| Архітектор |
О.Г. Гривський, М.В. Будневич. | |||
| Скульптор |
О.М. Ігнатьєв, І.М. Костюхін, О.С. Колюшкін, В.С. Новиков, Е.Р. Озоль | |||
| Матеріал | залізобетон | |||
| Засновано | 1967 | |||
  Міус-фронт (меморіальний комплекс) (Україна) | ||||
 | ||||
 Міус-фронт у Вікісховищі | ||||
Меморіальний комплекс «Міус-фронт» — меморіальний комплекс, розташований за 7 км[1] від міста Хрустальний Луганської області на місці проходження однойменної оборонної лінії. Постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 3 вересня 2009 року внесений до переліку пам'яток історії національного значення[2].
Композиція[ред. | ред. код]
Монументальна композиція умовно складається з 4 елементів:
- Монументу у вигляді шлагбауму.
- «Сходів Героїв».
- Саду перемоги.
- Музею бойової слави шахтарів Донбасу на річці Міус.
Монумент[ред. | ред. код]
Основним елементом меморіального комплексу є залізобетонний монумент у вигляді шлагбауму. Висота монументу становить 10 метрів: 5 метрів — висота шлагбауму і 5 метрів — висота опор; ширина монументу — 36 метрів.
З правого боку на монументі вирізьблено профіль шахтаря з рукою, що стискає гвинтівку. На центральній частині пам'ятника зображено силуети вершників, що уособлюють воїнів 7-го кавалерійського корпусу. На виступі у 5 метрах від лівого краю шлагбауму розміщено дати 1941 та 1943, зліва від виступу розміщені зображення жінок з шахтарськими ліхтарями.
Права опора з внутрішньої сторони містить напис:
Тут, біля стін рідного міста, у грізні роки війни з фашизмом билися бійці 383 і 395 шахтарських дивізій, вони захищали землю, де вперше побачили сонце та вперше спустилися у забій. Вони стояли на смерть за Батьківщину, й Батьківщина не забуде їх Оригінальний текст (рос.)Здесь, у стен родного города, в грозные годы войны с фашизмом сражались бойцы 383 и 395 шахтерских дивизий, они защищали землю, где впервые увидели солнце и впервые спустились в забой. Они стояли насмерть за Родину, и Родина не забудет их
Біля розташоване углублення з вічним вогнем. На бронзовій плиті біля вічного вогню розміщено напис:
Ні каменю скорботи, ні каменю слави, на замінити солдата, що загинув. Хай буде вічною про Героїв пам'ять, хай буде вічним світло над териконом, і нехай в очах твоїх відобразиться суворий відблиск вічного вогню Оригінальний текст (рос.)Ни камню скорби, ни камню славы, не заменить погибшего солдата. Да будет вечной о Героях память, да будет вечен свет над терриконом, и пусть в глазах твоих запечатлится суровый отблеск вечного огня
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мемориальный комплекс — Миус-фронт. Луганська обласна наукова бібліотека. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.(рос.)
- ↑ Постанова КМУ від 3 вересня 2009 року. ВРУ. 3 вересня 2009. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 16 серпня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Меморіальний комплекс «Міус-фронт» [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]