Мішель Догерті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішель Догерті
Народилася 1962
ПАР
Місце проживання Лондон
Країна  ПАР
Діяльність фізик, викладачка університету
Alma mater Натальський університетd
Галузь Фізика космічної плазми і геофізика
Заклад Імперський коледж Лондона
Членство Лондонське королівське товариство[1]
Американська академія мистецтв і наук
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Догерті.

Мішель Карен Догерті[2] (англ. Michele Karen Dougherty; нар. 1962)[3] — південноафриканська та британська вчена, фізик, професор фізики космічної плазми Імперського коледжу в Лондоні.[4][5] Вона брала участь у дослідницьких місіях до Сатурна і Юпітера — очолювала наукову групу, що займалася обслуговуванням і обробкою даних з магнітометра космічної програми «Кассіні — Гюйгенс». Також Мішель Догерті очолила групу науковців, що займеться обслуговуванням і обробкою даних з магнітометра J-MAG комічної програми Jupiter Icy Moons Explorer (JUICE) Європейського космічного агентства (ESA), запуск якого запланований на червень 2022 року[5].

Юність та освіта[ред. | ред. код]

Коли Мішель було 10 років батько побудував 10-дюймовий телескоп. Дівчинка через нього побачила супутники Юпітера і Сатурна. З цього часу вона зацікавилася астрономією.[6] Догерті отримала вищу освіту в Натальському університеті. У 1989 році отримала ступінь доктора філософії. Темою дисертації було дослідження взаємодій хвильових частинок в дисперсійних і анізотропних середовищах.[7]

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1989 році переїхала до Німеччини, працюючи в галузі прикладної математики. У 1991 році почала працювати в Імперському коледжі Лондона[6]. У 2004 році призначена професором фізики космічної плазми і стала викладачем кафедри фізики, паралельно займаючись дослідженням[8]. Згодом стала завідувачем кафедри фізики[9].

Мышель Догерті — очільник групи дослідників двох великих космічних місій: «Кассіні — Гюйгенс» (місія НАСА до Сатурна) і JUICE (майбутня місія ЄКА до найбільшого супутника Юпітера — Ганімеда)[10].

Робота Догерті призвела до відкриття атмосфери з водою та вуглеводами на Енцеладі, супутнику Сатурна, що відкрило нові можливості в пошуках позаземного життя[2][11][12].

Крім місії «Кассіні — Гюйгенс», Догерті була залучена до програми аналізу даних місій «Улісс» та «Галілео»[13].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

У 1995 році Догерті була обрана до Королівського астрономічного товариства (FRAS)[14].

У 2007 році отримала медаль і премію Чрі від Інститут фізики за «внесок у дослідження магнітних полів і атмосфери планет і їх взаємодію з сонячним вітром»[15].

У 2008 році отримала медаль Г'юза[16] Лондонського королівського товариства за «інноваційне використання даних магнітного поля, що призвело до відкриття атмосфери навколо одного із супутників Сатурна, що, своєю чергою, радикально змінило наші уявлення про роль природних супутників планет у Сонячній системі». Вона стала другою жінкою, що отримала таку почесть, через 102 років після того, як її отримала Герта Маркс Айртон в 1906 році[17].

Догерті обрана членом Королівського товариства у 2012 році[2] і визнана Науковою радою як одна зі 100 провідних вчених Великої Британії[18]. У 2014 році вона була удостоєна звання почесного професора Королівського товаристві[10].

У 2017 році Догерті нагороджена золотою медаллю Королівського астрономічного товариства з геофізики, стала п'ятою жінкою в історії, що отримала цю честь[19].

У 2018 році стала командором Ордена Британської імперії (CBE)[20][21]. Цього ж року отримала медаль та премію Річарда Глейзбрука від Інституту фізики.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://royalsociety.org/people/michele-dougherty-11354
  2. ↑ а б в Anon (2012). Professor Michele Dougherty FRS. royalsociety.org. London: Royal Society. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. One or more of the preceding sentences incorporates text from the royalsociety.org website where:
  3. ↑ Michele Dougherty, British astrophysicist. Science Photo Library. 2008. Архів оригіналу за 13 липня 2016. Процитовано 27 вересня 2016.
  4. ↑ Professor Michele Dougherty, Professor of Space Physics, Imperial College London. Архів оригіналу за 20 квітня 2012.
  5. ↑ а б Al-Khalili, Jim (2017). Michele Dougherty interview. bbc.co.uk. BBC Radio 4. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 15 червня 2019. from The Life Scientific
    The Cassini mission into deep space has sent back some wonderful colour images of Saturn. It's witnessed raging storms, flown between its enigmatic rings and revealed seven new moons. And, thanks in no small part to Professor Michelle Dougherty - it's made some astonishing discoveries.
  6. ↑ а б Michele Dougherty | People — NASA Solar System Exploration. NASA Solar System Exploration. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 30 грудня 2017.
  7. ↑ Karen Dougherty, Michele (1988). Wave-particle interactions in dispersive and anisotropic media (Дипломна робота). University of Natal. OCLC 890036806.
  8. ↑ Home - Professor Michele Dougherty. www.imperial.ac.uk. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 30 грудня 2017.
  9. ↑ Head of Department of Physics. Announcements (амер.). 27 квітня 2017. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 30 грудня 2017.
  10. ↑ а б Top scientists receive Royal Society Research Professorships to fund long-term UK research. royalsociety.org (en-gb) . Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 30 грудня 2017.
  11. ↑ Gladstone, G. R.; Waite, J. H.; Grodent, D.; Lewis, W. S.; Crary, F. J.; Elsner, R. F.; Weisskopf, M. C.; Majeed, T.; Jahn, J.-M.; Bhardwaj, A.; Clarke, J. T.; Young, D. T.; Dougherty, M. K.; Espinosa, S. A.; Cravens, T. E. (2002). A pulsating auroral X-ray hot spot on Jupiter. Nature. 415 (6875): 1000—1003. Bibcode:2002Natur.415.1000G. doi:10.1038/4151000a. PMID 11875561.
  12. ↑ Backes, H. (2005). Titan's Magnetic Field Signature During the First Cassini Encounter. Science. New York: American Association for the Advancement of Science. 308 (5724): 992—995. Bibcode:2005Sci...308..992B. doi:10.1126/science.1109763. PMID 15890875.
  13. ↑ Anon (2000). Michele Dougherty FRS Home Page. ic.ac.uk. London. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 15 червня 2019.
  14. ↑ RAS Papers 1. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 15 червня 2019.
  15. ↑ Physics, Institute of. Appleton medal recipients. www.iop.org (брит.). Архів оригіналу за 30 грудня 2017. Процитовано 30 грудня 2017.
  16. ↑ List of 21st century winners of the Hughes Medal. royalsociety.org. Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 15 червня 2019.
  17. ↑ Barrett, Anne (2017). Women at Imperial College; Past, Present and Future. World Scientific Europe. с. 215. ISBN 1786342626.
  18. ↑ Jackson, Caroline (2014). Congratulations Professor Michele Dougherty - named in top 100 Scientists. imperial.ac.uk. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 15 червня 2019.
  19. ↑ Anon (11 січня 2017). RAS honours leading astronomers and geophysicists. ras.org.uk. Royal Astronomical Society. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 17 січня 2017.
  20. ↑ 2018 New Year Honours List. www.gov.uk. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 15 червня 2019.
  21. ↑ Britain’s first astronaut and Professor of Space Physics receive New Year’s honours - GOV.UK. www.gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 30 грудня 2017.
Нормативний контроль
Ейнштейн Це незавершена стаття про фізика.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішель_Догерті&oldid=42420663