М’ягкий Михайло Васильович
| М’ягкий Михайло Васильович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження |
22 вересня 1922 Клугино-Башкирівка, Чугуївська волость, Зміївський повіт, Харківська губернія, Українська СРР | ||
| Смерть |
12 травня 1943 (20 років) Смоленська область, РРФСР, СРСР | ||
| Поховання | Микулиноd | ||
| Звання |
 Червоноармієць | ||
| Формування | 10-й гвардійський окремий батальйон мінерів | ||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||
| Нагороди |
| ||
Михайло Васильович М’ягкий (1922 —1943) — червоноармієць Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1944).
Михайло М’ягкий народився 22 вересня 1922 року[1] за одними даними у селі Клугино-Башкирівка[2] (нині — село у складі Чугуївської міської ради Харківської області України), за іншими даними у селі Ровеньки[3] (нині Ровеньського району Білгородської області).
Закінчив сім класів школи. У 1941 році М’ягкий був призваний на службу до Робітничо-селянської Червоної Армії. З того ж року — на фронтах Німецько-радянської війни[2].
Навесні 1943 року гвардії червоноармієць Михайло М’ягкий був мінером 10-го гвардійського окремого батальйону мінерів 43-ї армії Калінінського фронту. У складі загону мінерів його було закинуто до німецького тилу на територію Смоленської області з метою диверсій на залізницях. 8 травня 1943 року група, до якої входили мінери Єфімов, Безруков, Базильов, Колосов і Горячев, здійснила диверсію у районі станції Лелеквинська Руднянського району, але була оточена противником. Зумівши прорватися до висоти біля села Княжине, 12 травня мінери зайняли кругову оборону та відстрілювалися до останнього патрона, після чого пішли в рукопашну та загинули. Усі мінери поховані у селі Микулино Руднянського району[2].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому мужність і героїзм» гвардії червоноармієць Михайло М’ягкий посмертно був відзначений високого звання Героя Радянського Союзу. Також посмертно був нагороджений орденом Леніна. Навічно зарахований до списків особового складу військової частини[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Воронежская военно-историческая энциклопедия.
- ↑ а б в г М’ягкий Михайло Васильович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ Белгородская энциклопедия.
Джерела[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
- Зайцев А. Д., Рощин И. И., Соловьёв В. Н. Зачислены навечно. — М.: Политиз, 1990. — Кн. 1.
- Подвиг. — 3-е изд., испр. и доп. — Ярославль, 1980.
|
| |||||||
