Нагорний округ
Нагорний округ — адміністративна одиниця Терської області Російської імперії. Був утворений 1 жовтня 1862 з ділянок Кумицького округу: Ауховського, Салатовського і Зандакського[1]. В 1869 Кумикський і Нагорний округи знову були об'єднані в єдину область, отримавши нову назву — Хасавюртовський округ Терської області (за назвою украплення Хасавюрт, що був центром возз'єднаного округу).
Статистика[ред. | ред. код]
За статистичними відомостями (відомості здобуто камеральними описами, що проводилися в 1866—1867 рр.) про кавказьких горян, які перебували у Військово-народному управлінні, до якого належало населення Нагорного округу, до 1866—1867 рр. у Нагорному окрузі — відповідно 3 834 домогосподарств та 17 860 мешканців. З чеченським (67 %) та аварським (33 %) населенням[2].
Історія[ред. | ред. код]
Округ складався з трьох частин: Салатавії, Зандака та Ауха. Салатавія населена аварами, Аух та Зандак — чеченцями. Подібно до того, як в інших місцях, населених цими племенами, у Нагірному окрузі громадський устрій мав характер демократичний, станів у тутешнього населення не існувало. Хоча в населенні виділяються особи, які користуються особливою пошаною та повагою, проте набутих ними особисто переваг нащадками вони не передавали[3].
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
В адміністративному відношенні спочатку в 1862 округ ділився на 3 наїбства (ділянки).
- Ауховське — центр аул Яриксу-Аух. Населення на 1868 рік — 5593 осіб, в основному аккінці[4].
- Зандакське — центр аул Ножай-Юрт. Населення на 1868 рік — 6750 осіб, в основному чеченці.
- Салатавське — центр аул Буртунай. Населення на 1868 рік — 5517 осіб, в основному аварці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ибрагимова, 2007, с. 166.
- ↑ Минатулаев К. А. Динамика численности и этнического состава населения Хасавюртовского округа (1867—1926)
- ↑ «ГЕНЕАЛОГИЯ СЕВЕРНОГО КАВКАЗА» Историко – генеалогический научно – реферативный независимый журнал No7 с. 36 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
- ↑ Статистические сведения о кавказских горцах, состоящих в военно-народном управлении. ССКГ. вып. 1, Тифлис, 1868, ОТД.VIII: Горская летопись. С.6-8
Література[ред. | ред. код]
- Ибрагимова З. Х. Мир чеченцев. XIX век. — Москва : Пробел-2000, 2007. — 1014, 9 с. — ISBN 978-5-98604-089-9.