Надвірна корогва
Надвірна корогва — підрозділ кінноти в надвірних військах магнатів часів Речі Посполитої. Поділялися на гусарські, козацькі і, рідше, драгунські. Чисельність корогви різнилася від кількох десятків до 200 і більше осіб. Очолював надвірну корогву ротмістр або сотник. До складу входили повноправні шляхтичі-товариші (у великих надвірних корогвах — до кількох десятків) і пахолки.
У Гетьманщині надвірна корогва — компанійська особиста кінна охорона гетьмана, обов'язків котрої також входила кур'єрська, конвойна та охоронна служба при Генеральній військовій канцелярії та гетьманській резиденції.
Гетьманщина[ред. | ред. код]
Заснування та історія[ред. | ред. код]
Надвірна компанійська корогва бере свій початок з кінця XVII ст., коли вона була сформована Іваном Самойловичем як особиста кінна гвардія під назвою «Компанія надвірної корогви». Але втративши могутнього сюзерена, вона втратила і свій високий статус. Надалі за гетьманів та І Малоросійської колегії несла кур'єрську, конвойну та охоронну службу при ГВК та гетьманській резиденції. Ротмістр коругви виконував окрім того обов'язки обер-поліцеймейстера та палацевого коменданта.
Надвірна корогва становила окрему роту одного з компанійських полків і, як і всі компанійці, за імператорським указом від 1743 р. укомплектовувалася з охочих українців (включно з Запоріжжя та Польщі) та посполитих віком від 20 до 35 років. Дислокувалася у Кролевецькій та Воронізькій сотнях Ніжинського полку.
1750 р., за обрання гетьманом Малоросії К. Розумовського, формування було чисельно збільшено майже удвічі (120 вояків) і очолювалась вона тепер не сотником, а полковим осавулом. Табір перенесли до Глухова. Вже в січні 1752 р. гетьман велів замість однієї бути двом компанійським сотням. Ці команди знаходились під наглядом генеральних осавулів Якубовича та Валькевича. Наприкінці 50х рр. нараховує 225 чинів і рядових. У лютому 1761-го компанійська гвардія переведена у відання ГВК.
Компанійці носили, як і козаки високо підголену чуприну та висячі вуса. Вояки коругви, які служили особисто гетьману, перебуваючи при похідній ГВК, носили мундири в кольоровій гамі гербових барв свого патрона, підкреслюючи статус своєї служби.
1757 р, за реформою військової екзерциції у козацькому війську було поновлено та уніфіковано озброєння підрозділу. У 1763 р. Надвірна коругва була піддана рішучим кадровим змінам — частину вояків звільнили від служби, а на їх місце було прийнято в їздові найкращих з компанійців, які служили в прусському поході в різних гусарських російських полках — Сербському та Грузинському.
В 70х рр., після ліквідації Гетьманщини, більшість компанійців була відправлена на поповнення легкокінних російських полків, частина ж особистої надвірної команди отримала нового «патрона» в особі генерал-губернатора Малоросії графа Рум'янцева і була призначена до його похідної таємної канцелярії.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- С. А. Леп'явко. Надвірна корогва [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 155. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Література[ред. | ред. код]
- Dembski K. Wojska nadworne magnatów polskich w XVI i XVII w. В кн.: Zeszyt naukowy Uniwersytetu im. A.Mickiewicza w Poznaniu: no 3: Historia XXI. Poznań, 1956; Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Наддніпрянщина). К., 1993.
- Є.Славутич «Однострої надвірної компанійської корогви гетьмана Кирила Розумовського»
Посилання[ред. | ред. код]
- Надвірна корогва при гетьмані // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1064. — 1000 екз.