Назаренко Валентин Спиридонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Назаренко
Ім'я при народженні Валентин Спиридонович Назаренко
Народився 8 липня 1928(1928-07-08)
Київ
Помер 23 квітня 2006(2006-04-23) (77 років)
м. Київ, Україна
Поховання Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність інженер
Відомий завдяки заступник генерального директора київського заводу «Арсенал»
У шлюбі з Назаренко (Ушкова) Мілітіна Анатоліївна (1927-2002)
Діти Маркова Тетяна Валентинівна (1959-1986), Руднєва Людмила Валентинівна (1959)
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора — 1976
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»

Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Валентин Спиридонович Назаренко — український інженер, господарський і громадський діяч, заступник генерального директора київського заводу «Арсенал» (1974—1992), кавалер Ордена Трудового Червоного Прапора (1976).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 8 липня 1928 року в Києві.

З 1936 року по 1941 рік навчався в київській середній школі № 57, закінчив п'ять класів. Під час Другої світової війни, в липні 1941 року був евакуйований разом з родиною в м. Воткинськ (зараз — Удмуртська Республіка, РФ), де вступив до ремісничого училища і за два роки отримав спеціальність токаря по металу. Після повернення до Києва в 1944 році вступив токарем на завод «Арсенал» імені В. І. Леніна. У 1949 році призваний на службу до лав ВМФ Радянської армії. У 1958 році демобілізувався в званні мічмана і поступив на роботу в управління машинобудування київського раднаргоспу. У 1961 році переведений на завод «Арсенал» на посаду начальника I-го відділу.[1][неавторитетне джерело] У 1965 році заочно закінчує Леніградський інститут Водного Транспорту по кваліфікації «інженер-електромеханік» і призначається керівником групи, а пізніше начальником відділу Центрального конструкторського бюро (ЦКБ) заводу. На цій посаді відповідає за модернізацію, проектування і виготовлення нових зразків авіаційної техніки та електрорадіоелементів спеціального призначення. У 1974 році наказом Міністерства Оборонної промисловості СРСР призначений заступником директора заводу «Арсенал» ім. В. І. Леніна по кадрам.[2][неавторитетне джерело] З 1975 року після реорганізації заводу займає посаду заступника генерального директора виробничого об'єднання «Завод Арсенал» по кадрам.[3][неавторитетне джерело] Керує багатотисячним колективом об'єднання до 1992[4][неавторитетне джерело] року. Помер 23 квітня 2006 року. Похований в Києві на Лісовому кладовищі.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

1952—1956 рр — депутат Кіровської районної ради м Астрахань, 1957—1960 рр — народний засідатель Подільського суду Києва, Голова правління спортклубу заводу «Арсенал», голова правління будинку культури заводу «Арсенал»

Нагороди[ред. | ред. код]

1976 року — Орден Трудового Червоного Прапора, 1988 рік — Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР, Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній Війні 1941—1945 рр», Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» (1958), Медаль "За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна "(1945), Медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній Війні 1941—1945 рр» (1975), Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), Медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній Війні 1941—1945 рр» (1985), Медаль «Ветеран праці» (1983)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Особиста справа № 8404 Заводу «Арсенал» ім. В. І. Леніна
  2. Наказ міністерства оборонної промисловості СРСР № 6-к від 10 січня 1974 року
  3. Гусовський, Сергій Володимирович Наказ-подяка по виробничому об'єднанню «Завод Арсенал» № 478 / 1c від 29 червня 1978 року
  4. Довідка про державні нагороди Назаренко В. С. відділу кадрів ВО «Завод Арсенал» від 29 березня 1991 року

Джерела[ред. | ред. код]