Назарій (Блінов)
| Архієпископ Назарій Архиепископ Назарий | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1924 — 1930 | ||
| Церква: | Російська православна церква | |
| Попередник: | Миколай (Покровський) | |
| Наступник: | Артемій (Ільїнський) | |
| ||
| 31 січня 1910 — 1921 | ||
| Церква: | Український екзархат, Російська православна церква | |
| Попередник: | Димитрій (Ковальський)[1] | |
| Наступник: | Миколай (Браїловський) | |
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзький університет | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Микола Михайлович Блінов Николай Михайлович Блинов | |
| Народження: | 24 січня (5 лютого) 1852 Воткінськ, Сарапульський повіт, Вятська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: | 18 червня 1930 (78 років) Тобольськ, Уральська область, РСФРР, СРСР | |
| Похований: | Zavalnoye cemeteryd | |
| Священство: | 1893 | |
| Чернецтво: | 1890 | |
| Єп. хіротонія: | 31 січня 1910 | |
Архієпископ Наза́рій (24 січня 1852, Казань — 18 червня 1930, Тобольськ) — архієрей Російської православної церкви та її Українського екзархату. Хіротонізований 1910. Очолював Черкаський вікаріат і Тобольську єпархію, тимчасово керував Київською та Челябинською єпархіями.
Біографія[ред. | ред. код]
Юність[ред. | ред. код]
Микола Михайлович Блінов народився 24 січня 1852 року у дворянській сім'ї міста Казані.
У 1871 році закінчив Санкт-Петербурзьку 1-у класичну гімназію і два курси Санкт-Петербурзького університету. У 1875 році закінчив Костянтинівське військове училище і зарахований на військову службу. З 1884 року — вихователь Нижньогородського Аракчеєвського корпусу.
Початок служіння[ред. | ред. код]
У 1887 році прийнятий до числа братії Києво-Печерської Лаври і призначений у канцелярію Духовного Собору. У 1888 році — помічник керуючого лаврською друкарнею.
У 1890 році — правитель канцелярії Духовного Собору Лаври, пострижений у чернецтво. Був висвячений в сан ієродиякона в 1892 році і у сан ієромонаха в 1893 році. З 1896 року — керуючий Лаврською друкарнею. У 1901 році возведений у сан архімандрита. З 1903 року — еклесіарх Лаври.
З 1909 року — понадштатний член Київської духовної консисторії.
Архієрейське служіння[ред. | ред. код]
_2.jpg)
31 січня 1910 був хіротонізований в єпископа Черкаського, вікарія Київської єпархії. Хіротонію здійснювали: митрополити Санкт-Петербурзький Антоній (Вадковський), Київський Флавіан (Городецький) і Московський священномученик Володимир (Богоявленський), архієпископи Віленський Никандр (Молчанов), Ярославський святитель Тихон (Беллавін), Варшавський Миколай (Зіоров), Псковський Арсеній (Стадницький), єпископи Оренбурзький Іоаким (Левицький), Полтавський Іоанн (Смирнов), Вологодський Никон (Рождественський), Кишинівський священномученик Серафим (Чичагов), Холмський Євлогій (Георгієвський), Гомельський священномученик Митрофан (Краснопольський), Нарвський Никандр (Феноменов), Чигиринський Павел (Преображенов), Мамадишський Андрій (Ухтомський) і колишній Ковенський Кіріон (Садзаглішвілі).
Владика Назарій залишався Черкаським вікарієм до 1921 року. У 1919–1921 роках тимчасово керував Київською єпархією. Забороняв звершувати літургії українською мовою та засновувати нові парафії. Усіх «порушників» він відсторонив від богослужінь. [2]
У 1922 році був арештований, а у 1922–1923 році — висланий із Києва разом з іншими українськими архієреями. З квітня по червень 1923 року був у'язнений в Бутирській в'язниці Москви.
У 1925 році патріархом Тихоном возведений у сан архієпископа і призначений на Тобольську кафедру. З 1927 до 1928 року також тимчасово управляв Челябинською єпархією.
З 1928 року був на спочинку, проживав у Московському Симоновому монастирі. Помер не раніше 27 листопада 1932, коли брав участь у хіротонії Іосифа (Чернова) у єпископа Таганрозького.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Речь при наречении во епископа Черкасского // Прибавление к «Церковным ведомостям». — 1910. — № 6. — С. 231.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Під сумнівом.
- ↑ Gazeta.ua (5 травня 2020). Церковна рада ухвалила важливе рішення. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 травня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
Див. також[ред. | ред. код]
- Український екзархат
- Українська автономна православна церква
- Російська православна церква
- Єпископат Українського екзархату
Література[ред. | ред. код]
- Церковные Ведомости, 1910, № 2, 3.
- Прибавление к «Церковным Ведомостям», 1910, № 6, 231, 261–263.
- Русский Паломний, 1910, № 9, 142.
- Состав Святейшего Правительствующего Синода и Российской церковной иерархии на 1917 год, Пг., 1917. - С. 10-11.
- Булгаков, 1403.
- ФПС III, 5.
- ФАМ I, № 166, 13.
- Польский, М., протопр., Новые мученики Российские, М., 1994 (репринт изд. Джорданвилль, 1949–1957), т. II, 90: um 1925 verhaftet und verbannt.
- Pospielovsky, D., The Russian Church, 474.
- Armstark, R., Die Ukrainische Autokephale Orthodoxe Kirche, Erinnerungen des M Vasyl' K. Lypkivs'kyj, Wurzburg, 1982, 79-84.
- M. Vasil' Lypkivs'kyj, Vidrodzennja cerkvy v Ukraini 1917 bis 1930, 25ff.
- Іван Власовський Нарис історії Української Православної Церкви. - New York, 1961, IV, I, 10, 25, 69-78, 83-87.
- Heyer, F., Die orthodoxe Kirche, 16, 38, 43, 78-80.
- Мануил (Лемешевский), митр., Русские православные иерархи периода с 1893 по 1965 гг. (включительно), Erlangen, 1979–1989, т. 5, 13-14.
- Назарій єпископ (Блінов) // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 1069. — 1000 екз.
- Акты Святейшего Тихона, Патриарха Московского и всея России, позднейшие документы и переписка о каноническом преемстве высшей церковной власти, 1917–1943: Сб. в 2-х частях, [Сост. М. Е. Губонин], М., 1994. - С. 982.
- Биографические сведения о братии Киево-Печерской Лавры, пострадавшей за Православную веру в 20 столетии/ Сост.: Л. П. Рылкова, Киев: Типография Киево-Печерской Успенской Лавры: Феникс, 2008. — 291 с. — С. 75-78.
- Зимина Н. П. Назарий (Блинов). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2017. — Т. XLVIII. — С. 326-328. — ISBN 978-5-89572-055-4.(рос.)