Нальотова Катерина Василівна
| Нальотова Катерина Василівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 1787 | |||
| Померла | 1869 | |||
| Діяльність | акторка театру | |||
| Роки діяльності | 1813 —? | |||
| Чоловік | не мала | |||
| Провідні ролі | Наталка в «Наталці Полтавці» | |||
|
| ||||
Нальотова Катерина Василівна (нар. 1787 — пом. 1869) — російська та українська акторка театру. Перша виконавиця ролі Наталки у п'єсі «Наталка Полтавка».[1]
Народилася 1787 року в родині майора Василя Осиповича Нальотова. Мала старшу сестру Надію, яка у 1803 році стала дружиною генерал-майора Дмитра Рєзвого,[2] та брата Моріса.[3] Вела життя звичайне для представниці дворянського кола.[4]
Від 1813 року брала участь в аматорських спектаклях у театральній трупі Штейна у Полтаві. Вирішила стати акторкою, коли були розірвані її заручини із кавалерійським офіцером графом Бервіцем.[4] Згодом грала на сцені Вільного театру, яким керував Іван Котляревський. Була першою виконавицею ролі Наталки у його п'єсі «Наталка Полтавка». На професійній сцені виступала, крім того, у п'єсах І. А. Крилова, А. фон Коцебу, О. О. Шаховського та ін.
У 1821—1822 грала в трупі Михайла Щепкіна (зокрема, під час гастролей в Києві). Пізніше виступала в театрах Харкова.[5][6]
Акторку описували здібною, з розмаїтим обдаруванням. Нальотова володіла французькою, німецькою, італійською та польською мовою, грала на гітарі, чудово танцювала, займалася малюванням.[3] І. П. Котляревський цінував у ній вроджену музикальність, виразність голосу, граційність, сімпатію до культури українців.[7] М. С. Щепкін ставився до неї шанобливо і згадував, що «вона мала прекрасний голос і була знаменитою артисткою». Кореспондент журналу «Отечественые записки» свідчив про її виконання ролі Наталки: «Тут Наталка, чутлива, розумна і гарненька, співала народні пісні і опера йшла, йде і йтиме, доки залишиться в Україні хоч один звук рідного нарічча на зло тим панам, які приїздять в Україну вчено-сентиментальними мандрівниками і за гостинний прийом лають малоросійский театр, пилюку, клімат, товариство і твори Основ`яненка». Серед шанувальників Нальотової були родини генерала Білухи, Кочубеї, Меншикови, Наришкіни.[4]
Вела щоденники.[8] У 1913 році вони були опубліковані мистецтвознавцем М. М. Врангелем.[4]
Померла неодруженою.[3]
- ↑ Т. М. Панасенко. Іван Котляревський [1] [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (укр.)
- ↑ Русский биографический словарь А. А. Половцова. Резвой, Дмитрий Петрович [2] [Архівовано 13 березня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в Врангель М. М. Історія одного будинку [3] [Архівовано 13 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г Кирга Г. А. Діяльність першого професійного театру Полтави. 2006 [4] [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (укр.)
- ↑ Відомості з Української Радянської енциклопедії [5] [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] (укр.)
- ↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — стор. 1672—1682 [6] [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (укр.)
- ↑ У своєму щоденнику Нальотова згадувала про «невимовну приємність» від баченого народного танцю.
- ↑ К. Вьолле, Є. П. Гречана. Щоденник у Росії в кінці XVIII —першій половині XIX ст. як автобіографічна практіка. [7] [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Отечественные записки. Полтава. 1839 г. Випуск № 3, стор. 154
- Антонович Дм. Перша Наталка-Полтавка. Прага ; Берлін: «Нова Україна», 1923
- Стороха Є. Перша Наталка у Полтаві. Полтава. 1995, стор. 140
- Нальотова Катерина Василівна // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 28-29.
- Стаття «У Полтаві презентували інсталяцію "Катерина Нальотова в гостях у Івана Котляревського"» від 10 лютого 2012 року (укр.)
- Випуск журналу «Старі літа» за квітень 1913 року (рос.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |