Наневська тузла (озеро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наневська тузла
Наневска тузла (Тауклиман)
Наневська тузла
Наневська тузла
43°24′47″ пн. ш. 28°30′05″ сх. д. / 43.41305555558377449° пн. ш. 28.501388888916778797° сх. д. / 43.41305555558377449; 28.501388888916778797Координати: 43°24′47″ пн. ш. 28°30′05″ сх. д. / 43.41305555558377449° пн. ш. 28.501388888916778797° сх. д. / 43.41305555558377449; 28.501388888916778797
Розташування
Країна  Болгарія
Регіон Kavarna Municipalityd
Розташування Добрич
Геологічні дані
Тип зсувне озеро
Розміри
Площа поверхні 0,1  км²
Висота 5 м
Довжина 0,43  км
Ширина 0,07  км
Вода
Басейн
На об'єкті Чорне море
Інше
Наневська тузла (озеро). Карта розташування: Болгарія
Наневська тузла (озеро)
Наневська тузла (озеро) (Болгарія)
Мапа

Наневська Тузла, неправильно звана Тауклиман (Пташина затока), названа на честь сусідньої бухти — невелике озеро у північній частині болгарського узбережжя Чорного моря, вздовж заповідника Яйлата, общини Каварна.[1]

Озеро розташоване приблизно в 5 км на північ від мису Каліакра. Воно утворилося внаслідок зсуву недалеко від курорту "Русалка". Воно відділене від моря піщаним валом, через який поступає морська вода. Живиться джерельними водами. Його довжина від південного заходу до північного сходу становить 430 м, ширина — до 70 м і площа дорівнює 0,1 км 2. Його солоність змінюється від 2,3 до 87 ‰. Дно озера покрите цілющим сірководневим мулом.[1]

Під час сезонних міграцій озеро відвідується багатьма птахами, які зупиняються тут для відпочинку і пошуку їжі. Гірські масиви та схили, покриті густою рослинністю, дають притулок деяким птахам — сові, канюку, пересмішниці середземноморській, декільком зникаючим рептиліям — зміям, черепахам.[1]

Територія навколо озера дуже мальовнича. Вона містить залишки древніх середньовічних поселень, частини пізньої античної фортеці, візантійської фортеці V століття, велику кількість кругових кам'яних споруд (шарап-таши) для виготовлення вина.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Николай Мичев (1980). Географски речник на България. София: Наука и изкуство. с. 487. (болг.)