Нанооболонка
Нанооболонка - наночастинка, що складається з діелектричного ядра та металевого покриття[1]. Існують гібридні наночастинки іншого складу, але зазвичай їх не називають нанооболонками.
Сутність[ред. | ред. код]
Характерною властивістю нанооболонок є існування двох мод локазізованих плазмонів, що відповідає двом поверхням контакту металу з діелектричним середовищем: внутрішньої та зовнішньої. Коли товщина металевої оболонки велика, локалізовані плазмони слабо взаємодіють між собою, але, коли оболонка тонка, відбувається гібридизація двох мод і розштовшування їхніх частот. Частота локалізованого плазмона, що приблизно відповідає зовнішній поверхні розділу, зменшується, частота локалізованого плазмона, що грубо відповідає внутрішній поверхні розділу, зростає, хоча не так сильно.
Сфера застосування[ред. | ред. код]
Це можна використати для отримання наночастинок із бажаною частотою плазмона. Зовнішня мода сильно взаємодіє з електромагнітним полем.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Loo, C; Lin, A; Hirsch, L; Lee, Mh; Barton, J; Halas, N; West, J; Drezek, R (Feb 2004). Nanoshell-enabled photonics-based imaging and therapy of cancer. Technology in cancer research & treatment. 3 (1): 33—40. doi:10.1177/153303460400300104. PMID 14750891. Архів оригіналу (Free full text) за 23 жовтня 2007. Процитовано 7 травня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
