Наришкін Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наришкін Михайло Михайлович
рос. Михаил Михайлович Нарышкин
Народився 31 січня 1798(1798-01-31) або 4 лютого 1798(1798-02-04)[1]
Москва, Російська імперія
Помер 2 (14) січня 1863[1] (64 роки)
Москва, Російська імперія[2]
Поховання Нове Донське кладовище
Країна  Російська імперія
Діяльність військовослужбовець
Учасник Кавказька війна
Військове звання полковник
Рід Наришкіни
Батько Mikhail Naryshkind
Мати Varvara Volkonskayad
Наришкін М. М. Літо 1832 року. Акварель Бестужева.

Наришкін Михайло Михайлович (4 лютого 1798 — 2 січня 1863) — декабрист, полковник Тарутинського піхотного полку.

Життєпис[ред. | ред. код]

З дворян Московської губернії. Батько — підполковник Михайло Петрович Наришкін (17 грудня 1753 — 23 серпня 1825), мати — княжна Варвара Олексіївна Волконська (6 листопада 1760 — 1 березня 1827); за батьком у 1802 році в Московської, Нижегородської, Казанській і Калузької губерніях 8 275 душ. Виховувався вдома, в 1815 році відвідував заняття в Московському навчальному закладі для колонновожатих, в 18181819 роках в Петербурзі слухав приватні лекції професорів Куніцина, Германа і Соловйова. У службу вступив підпрапорщиком в Псковський піхотний полк −6 квітня 1815 року, портупей-прапорщик — 20 червня 1815 року, прапорщик — 4 жовтня 1815 року, підпоручик — 30 квітня 1817 рокцу, переведений до лейб-гвардії Московського полку — 23 жовтня 1817, поручик — 26 січня 1818, штабс-капітан — 24 серпня 1819, капітан — 1 січня 1822, полковник з переведенням до лейб-гвардії Ізмайловський полк — 12 грудня 1823, переведений в Бородинський піхотний полк — 6 червня 1824, переведений в Тарутинський піхотний полк — 17 грудня 1825 року (стояв в Москві).

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Член Союзу благоденства (1818 рік) і Північного товариства, брав участь у переговорах Північного і Південного товариства, учасник підготовки повстання в Москві в грудні 1825 року. Наказ про арешт — 30 грудня 1825 року, заарештований у Москві і доставлений до Петербурга на головну гауптвахту — 8 січня 1826, у той же день переведений у Петропавловську фортецю. Засуджений за IV розряду і по конфірмації 10 липня 1826 року засуджений до каторжних робіт на 12 років, термін скорочений до 8 років — 22 серпня 1826 року. Відправлений з Петропавлівської фортеці до Сибіру — 2 лютого 1827 року. Доставлений до Читинського острогу — 20 березня 1827 року, прибув в Петровський завод у вересні 1830 року. За указом 8 листопада 1832 року звернений на поселення в місто Курган Тобольської губернії, куди прибув у 1833 році. У 1837 році за найвищим повелінням визначений рядовим на Кавказ, виїхав з Кургана — 21 серпня 1837 року, зарахований до Навагінського піхотного полку — 14 жовтня 1837 року. За відмінності в службі отримав прапорщика 25 червня 1843 року, звільнений у відпустку на 6 місяців — 29 березня 1844 року, звільнений від служби — 25 вересня 1844 року із зобов'язанням мешкати в с. Високому Тульського повіту, звільнений від нагляду — 12 листопада 1855 року. Від усіх обмежень звільнений за маніфестом про амністію — 26 серпня 1856 року. У 1859 році їздив до Парижа і на південь Франції.

Поховання[ред. | ред. код]

Похований у Москві в Донському монастирі.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина (з 12 вересня 1824 року) — графиня Коновніцина Єлизавета Петрівна.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной.- М., «Наука», 1988, с.125- 126 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]