Науменко Анатолій В'ячеславович
| Науменко Анатолій В'ячеславович | ||
|---|---|---|
 Генерал-лейтенант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 лютого 1961 (63 роки) Стаханов | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
Міністерство внутрішніх справ України  | |
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Анато́лій В'ячесла́вович Нау́менко — генерал-лейтенант МВС України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Протягом 1979—1981 років служив в лавах РА. В 1983—1985 роках — курсант Донецької спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР. 1992 року закінчив Українську академію внутрішніх справ.
Багато років працював на оперативній роботі в підрозділах карного розшуку. В 1997—1999 роках — начальник управління карного розшуку УМВС України в Луганській області.
1999—2001 роки — перший заступник начальника Управління — начальник кримінальної міліції Херсонщини.
Протягом 2001—2003 років — начальник УМВС України в Херсонській області.
З 2003 по 2005 рік очолював Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України. Залишив посаду після різкої критики Президентом Ющенком результатів роботи Департаменту: в Харківській, Київській, Херсонській областях і в Севастополі не було виявлено жодного каналу постачання наркотиків.
У 2005—2006 роках — помічник Міністра внутрішніх справ.
2006—2007 роки — начальник УМВС України в Миколаївській області.
2007 року очолював луганську обласну міліцію, з грудня 2007 по лютий 2009-го — миколаївську обласну міліцію.
2009—2010 роки — начальник ГУМВС України в Дніпропетровській області.
З 2011 року — начальник служби безпеки ЗАТ «Смарт-Холдинг» Вадима Новінського.[1]
29 березня 2014 р., після захоплення проросійськими мітінгувальниками будівлі ГУМВС у Луганську та примусової відставки голови управління Володимира Гуславського, сепаратистами було проголошено Науменка «народним головою» луганської обласної міліції.[2] Того же дня[3] міністр МВС України Аваков теж призначив Науменка на посаду начальника ГУМВС України у Луганській області, яку він займає станом на серпень 2015 року.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ступеня (2007)[4]
- Орден «За заслуги» II ступеня (2014)[5]
- Орден Святого Великомученика Георгія Переможця УПЦ КП (2015)[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ледве встигнувши піти з міліції, екс-начальник миколаївського УБОЗу очолив службу безпеки ЧСЗ (рос.)
- ↑ Сепаратисти у Луганську взяли під контроль УМВС області (рос.)
- ↑ Анатолій Науменко: Болотов мене не призначав (рос.). Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 22 серпня 2015.
- ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2007 року № 718/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 грудня 2014 року № 942/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Представники Української Православної Церкви Київського Патріархату вручили нагороди луганським міліціонерам і волонтерам[недоступне посилання з липня 2019]
Джерела[ред. | ред. код]
- МВС України[недоступне посилання з липня 2019]
- Генерал-лейтенанти (МВС)
- Народились 23 лютого
- Народились 1961
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Кадіївки
- Випускники Національної академії внутрішніх справ України
- Кавалери ордена Святого рівноапостольного князя Володимира Великого I ступеня (УПЦ МП)